Бак Вільямс

Починав грати у баскетбол у команді Рокімаунтської старшої школи. На університетському рівні грав за команду «Меріленд» (1978–1981). 1979 року був названий новачком року конференції ACC, а також був її лідером за підбираннями 1979 та 1981 року. 2001 року був включений до Зали слави університету Меріленду.

1981 року був обраний у першому раунді драфту НБА під загальним 3-м номером командою «Нью-Джерсі Нетс». У своєму першому сезоні набирав в середньому 15,5 очок та 12,3 підбирань за гру та став Новачком року. Наступні 8 сезонів у «Нетс» грав на позиції важкого форварда, у 6 з яких входив до трійки кращих підбираючих ліги.

24 червня 1989 року перейшов до «Портленд Трейл-Блейзерс» в обмін на Сема Боуї та майбутній драфт-пік. Вільямс значно підсилив склад команди, допомігши «Блейзерс» попасти до трьох фіналів Західної конференції та двох фіналів НБА. 1990 року вони програли у фіналі «Детройт Пістонс» а 1992 — «Чикаго Буллз». Вільямс був гравцем стартової п'ятірки у шести з семи своїх сезоні у Портленді та досі залишається лідером франшизи за відсотком влучань (55%).

Останньою ж командою в кар'єрі гравця в НБА стали «Нью-Йорк Нікс», до складу яких він приєднався 1996 року і за які відіграв 2 сезони. Окрім проблем із здоров'ям, не витримував конкуренції за місце у стартовому складі з Патріком Юїнгом та Чарльзом Оуклі. 27 січня 1999 року оголосив про завершення своєї 17-річної кар'єри в НБА, за яку встиг набрати більш, ніж 16000 очок та 13000 підбирань, що вдавалось лише сімом баскетболістам в історії НБА.

• • Статистика на BasketballReference.com (англ.)
  • Профіль гравця на NBA.com (англ.)