Баризон Торхіторіо IV
Баризон Торхіторіо IV (італ. Barisone Torchitorio IV; бл. 1190–1217) — юдик (володар) Кальярського юдикату в 1214—1217 роках (як Торхіторіо IV), юдик Арборейської юдикату у 1214—1217 роках (як Баризон III).
| Баризон Торхіторіо IV | |
|---|---|
| Народився | 1190 |
| Помер | не раніше 20 квітня 1217 |
| Діяльність | монарх |
| Посада | giudiced і giudiced |
| Батько | П'єтро I (юдик Арбореї) |
| У шлюбі з | Бенедетта Кальярська |
| Діти | Вільгельм Салусіо V |
Життєпис
Походив з династії Лакон-Серра. Син П'єтро I, юдика Арбореї, та Якобини. Народився 1190 року. У 1195 році після поразки батька разом з ним потрапив у полон до Вільгельма Салусіо IV, юдика Кальярі. Виховувався при дворі останнього. 1206 року після смерті батька отримав права на Арборею. 1211 році оженився з донькою Вільгельма Салусіо.
У 1214 році після смерті Вільгельма Салусіо IV отримав Кальярський юдикат, а також став співюдиком Арбореї (разом з П'єтро II). Відмовився від політики попередника, спрямованої на об'єднання Арборейського і Кальярського юдикатів в єдину державу.
У 1215 році Кальярі було атаковано Ламберто Вісконті, юдиком Галлури, та Убальдо Вісконті, подестою Пізи. Баризон Торхіторіо IV зазнав поразки й разом з дружиною втік до арборейських володінь. Зрештою мусив укласти з братами Вісконті мирний договір, за яким пізанці отримали пагорб Кастелло поблизу Кальярі, де звели своє укріплення. З цього часу посилюється вплив Вісконті в Кальярському юдикаті. Водночас разом з дружиною приніс оммаж папі римському Іннокентію III. Незабаром визнав сюзеренітет Пізанського архієпископа.
Водночас вимушений був протистояти своєму співюдикові П'єтро II в Арборейському юдикаті. Помер наприкінці 1217 року (за іншими відомостями, у 1218 році), остання письмова згадка відноситься до 20 квітня 1217 року. В Кальярському юдикаті йому спадкував син Вільгельм Салусіо V, а в Арборейському — П'єтро II.
Родина
Дружина — Бенедетта, донька Вільгельма Салусіо IV, юдика Кальярі і Арбореї.
Діти:
- Вільгельм Салусіо (бл. 1214—1254), юдика Кальярі
Джерела
- Moore, John C. «Pope Innocent III, Sardinia, and the Papal State.» Speculum, Vol. 62, No. 1. (Jan., 1987), pp 81–101.
- Francesco Cesare Casula, La Storia di Sardegna, Sassari 1994
- Nowé, Laura Sannia. Dai «lumi» dalla patria Italiana: Cultura letteraria sarda. Mucchi Editore: Modena, 1996.
- AA.VV., La Grande enciclopedia della Sardegna, Sassari, 2007