Бартиш Сергій Петрович

Народився 1964 року в селі Новопушкарівка Дніпропетровської області. Здобув середню освіту, проходив строкову військову службу в РА СРСР. Демобілізувавшись, працював у селі зварювальником.

Пішов на фронт добровольцем, мобілізований 30 липня 2015 року. Солдат, механік-водій 7-ї роти 3-го батальйону, 53-тя окрема механізована бригада.

28 жовтня 2015-го загинув поблизу селища Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області. Того дня Сергій з двома побратимами був у наряді та, почувши шурхіт в лісосмузі, поповз у розвідку. З лісосмуги в його напрямі вилетіли 2 гранати, Бартиш зазнав важких поранень від вибуху. Терористи відкрили вогонь, протягом 40 хвилин бою до Сергія не могли дістатися, він тримався з останніх сил та навіть відстрілювався; помер дорогою до лікарні. За іншими даними, поблизу селищ Верхньоторецьке та Красний Партизан Ясинуватського району під час огляду місцевості для інженерного обладнання окопів підірвався на невідомому вибуховому пристрої.

Похований в Новопушкарівці Криничанського району.

Без Сергія лишились дружина Світлана Анатоліївна, двоє синів — Сергій та Олександр, троє онуків.

За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» ІІІ ступеня (21.3.2016, посмертно)[1]

• Український Меморіал
• Книга пам'яті