Баширов Марат Фаатович

Народився 20 січня 1964 року в місті Іжевськ, в татарській сім'ї.

У 1986 р закінчив Іжевський механічний інститут за фахом «інженер конструктор-технолог радіоелектронної апаратури».

У 2008 р пройшов навчання в Академії народного господарства при Уряді РФ за програмою «Реформування та розвиток ЄЕС Росії».

У 2012 р закінчив факультет MBA «Зв'язки з державними органами (GR)» під керівництвом Голови Державної думи РФ С. Є. Наришкіна в Московському державному університеті ім. М. В. Ломоносова[3].

Починав трудову кар'єру в 1987 році, коли був призначений інструктором Жовтневого райкому ВЛКСМ[4].

У 1987 році направлений на службу в органи МВС міста Іжевська.

З 1994 року був помічником депутата Ради Федерації РФ, голови комітету з міжнародних справ В. Підопригори.

З 1997 року був генеральним директором компанії «Імідж-контакт 18» (входить до складу консалтингової групи «Імідж-контакт»).

З 2003 по 2004 рік працював заступником начальника управління громадських зв'язків, керівником прес-служби губернатора Нижегородської області.

У квітні 2004 був радником генерального директора ЗАТ «Ренова».

З травня 2005 року був керівником Дирекції регіональних проектів АНО «Інститут корпоративного розвитку» (Група компаній «Ренова»).

З 1 лютого 2008 року є старшим віце-президентом зі стратегічних комунікацій КЕС-Холдингу[5].

2011—2013 рр. — Директор по взаємодії з органами влади та стратегічних комунікацій ЗАТ «КЕС»[4].

У 2010 році М. Баширов у ролі менеджера російської корпорації «Комплексні енергетичні системи» (КЕС), в інтересах «Газпрому», брав участь у «віджиманні» п'яти великих облгазів, які контролювала компанія «ГАЗЕКС-Україна». Завдання Баширова була в тому, щоб не тільки прибрати керівництво компанії, а й забезпечити перепродаж пакетів акцій облгазів «Реновою» «Газпрому».

Тоді український менеджмент «ГАЗЕКС-Україна» заблокував купівлю-продаж, чим фактично врятував «Харківгаз», «Харківміськгаз», «Криворіжгаз», «Дніпрогаз» та «Донецькміськгаз» від неминучого поглинання «Газпромом»[6].

4 липня 2014 лідер луганських сепаратистів В. Болотов призначив Баширова виконуючим обов'язки голови «Ради міністрів» «ЛНР»[1]. Останній, виконуючи вказівки з Росії, організовував структуру влади терористів «ЛНР»[7][8], керував незаконними збройними формуваннями[9].

У липні 2014 Баширов потрапив до списку санкцій Євросоюзу[10].

Баширов особисто давав вказівки вивезти в Росію цінне обладнання з МПО «Імпульс», ТОВ "НП «Зоря», Луганського патронного заводу. Під час перебування Баширова «прем'єром» «ЛНР» була здійснена спроба встановити оперативний контроль над ПрАТ «ЛиНІК», Попаснянським вагоноремонтним заводом, Стахановським феросплавним заводом і Первомайським електромеханічним заводом. Також, з «мандатами від Баширова» приїжджали «нові директори» на ряд шахт об'єднань «Свердловантрацит» і «Ровенькиантрацит» (мова йде про 9 шахт, що належать ДТЕК на Луганщині). За час «прем'єрства» Баширова від російської агресії загинуло понад 800 мирних жителів Луганської області[6].

20 серпня 2014 повернувся до Росії. Пізніше у соціальній мережі «Фейсбук» він, коментуючи свою відставку, заявив, що слід завершувати війну, адже немає ресурсів[11].

У вересні 2015 р. прізвище М. Баширова фігурує у списку осіб, на яких поширюється дія українських санкцій[12].