Безкислотний папір

Безкислотний папір — папір (картон) з ганчіркової макулатури чи хімічних деревних волокон або їхніх сумішей, оброблених реактивами, що нейтралізують кислотність. Такий папір забезпечує збереженість документів чи художніх творів протягом тривалого періоду.

Символ безкислотного паперу.

Огляд

Дерево, яке використовується для створення паперу, містить лігнін, кислий склад, який змушує папір жовтіти і розвалюватися з плином часу, особливо при впливі щоденних елементів, таких як сонячне світло. З безкислотним папером лігнін був нейтралізований, тому кінцевий продукт витримує пожовтіння і витримує погіршення набагато краще, ніж звичайні паперові вироби. Значення водного екстракту такого паперу в одиницях pH становить 7,0 та більше.

Кислотна деревна маса стала звичним явищем наприкінці 19 століття, а у 1930-х роках Вільям Барроу (хімік та бібліотекар) опублікував звіт про погану збереженість кислотного паперу в бібліотеках[1]. У США рішення про використання довговічного паперу і обовязкове його застосування документів федерального та урядового значення прийняли у вигляді закону[2].

Безкислотний папір використовують для обгортання документів, що окисляються, для надійного упаковування виставкових об’єктів з надзвичайно чутливою поверхнею та як прокладки для друкованих видань, акварелей, картин[3].

Примітки
  1. Cedzova, M. et al. (2006). Patents for Paper Deacidification. Restaurator: International Journal for the Preservation of Library and Archival Material, 27, 35.
  2. Омельченко М. Безкислотний папір (картон) // Українська архівна енциклопедія. –  К., 2008. –  С.173 – 174.
  3. Нові матеріали і технології в реставрації документів / Наталя. Паламар // Студії з архівної справи та документознавства. - 2000. - Т. 6. - С. 70-71
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.