Бейніт

Бейніт (на честь американського металурга Едґара Бейна, англ. Edgar Bain) — голчатий троостит, структурний складник сталі.

Схема термокінетичної діаграми перетворення аустеніту в сталі

Загальний опис

Тонкоподрібнена суміш пересиченого вуглецем фериту і цементиту. Утворюється в результаті так званого проміжного перетворення аустеніту. Утворення бейніту супроводжується появою характерного мікрорельєфу на полірованій поверхні шліфа. Вперше досліджений і описаний Дейвенпортом і Бейном у 1920-х роках. Назва «бейніт» запропонована колегами Бейна у 1934 році, а уперше вжита у статті Сміта та Мела (G.V. Smith and R.F. Mehl)[1] у 1942 році[2].

У вуглецевих сталях бейніт утворюється в процесі ізотермічного гартування внаслідок розпаду аустеніту в інтервалі температур 250...450 °С. У деяких легованих сталях бейніт може виникнути при охолодженні на повітрі. Сталь із бейнітною структурою відзначається високими механічними властивостями. Розрізняють бейніт нижній і верхній з характерними морфологічними й кристалографічними особливостями. Нижній бейніт вуглецевих сталей — пластичніший, верхній — міцніший. Перехід від нижнього бейніту до верхнього відбувається при температурі бл. 350 °С[3].

Бейнітний перехід

У металургії — перехід між гранецентрованою кубічною ґраткою та об’ємноцентрованою ґраткою. Напр., перехід між аустенітом (гранецентрована кубічна ґратка) та мартенситом (об’ємноцентрована ґратка).

Див. також

Примітки

  1. G.V. Smith and R.F. Mehl Trans. AIME, 1942, vol. 150, pp. 211–226.
  2. Bhadeshia, H. K. D. H. Bainite in steels. Institute of Materials, Minerals and Mining. 2001. ISBN 978-1861251121.
  3. Беніт в УРЕ

Джерела

  • Хільчевський В. В. Матеріалознавство і технологія конструкційних матеріалів: Навчальний посібник.  К.: Либідь, 2002. — 328с. ISBN 966-06-0247-2
  • Лахтин Ю. М. Основы металловедения. — М.: Металлургия, 1988. — 320с.
  • Линчевский Б. В., Соболевский А. Л., Кальменев А. А. Металлургия черных металлов — М.:Металлургия, 1986. — 360с.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.