Бенгазі (санджак)
Мутасаррифат або санджак Бенгазі або санджак Кіренаіка — адміністративно-територіальна одиниця Османської імперії. Існував у 1863—1912 роках (з перервами) з площею 163 951 км². Утворився з частини еялету Триполітанія (на теперішніх землях Лівії).
Мутасаррифат Бенгазі | |
| |
Герб
| |
| |
Історія
У 1551 році після підкорення північної Африки османськими військами з формування Триполітанського бейлербейства було створено санджак Бенгазі. В такому статусі він перебував до 1863 року, коли санджаку було надано автономний статус. Втім вже у 1864 році його повернуто до Триполітанії, що стала вілайєтом. Але вже у 1875 році бенгазі знову стає мутасаррифатом (автономним санджаком). У 1879 році вдруге передано до Триполітанського вілайєту. 1888 року втретє отримує автономний статус. У 1908 року його розширено.
Постійні реформування були пов'язані з намагання центрального уряду більш якісно керувати цими віддаленими територіями. При цьому існували побоювання, що валі (губернатори) Триполітанії зможуть стати незалежними. Тому час від час Кіренаіку разом з Бенгазі відділяли, а потім повертали до Триполітанії. В цей час Дерна, Тобрук, Бенгазі стають потужними фортецями. Водночас в завдання мутасаррифів Бенгазі були придушення місцевого бедуїнського руху на чолі з Сануссі, що особливо посилився на півдні Кіренаіки. Але цього не вдалося досягти. Водночас посилився культурний вплив Італії. У 1902 році в бенгазі було відкрито італійську школу, стали діяти представництва католицької церкви.
Під час італо-турецької війни 1911—1912 років Бенгазі було важливою базою спротиву італійським військам. Втім 21 жовтня 1911 року Бенгазі було захоплено. Оборону решти Мутассарифату організував Мустафа Кемаль. В результаті більша частина провінції залишилася під владою османської імперії. За Лозаннською угодою 1912 року Кіренаіка отримувала широку автономію під протекторатом Італії, а османські війська залишали Мутасаррифат.
Структура
Мутасаррифат складався з 5 кази: Бенгазі (з 5 нахіями)), Дерна (з 3 нахіями)), Ель-Мардж (з 1 нахією), Авджила.
Населення
За відомостями на 1911 рік, у Мутасаррифаті мешкало близько 300 тис. осіб, значна частина була бедуїнами, що вели кочовий спосіб життя. В прибережних містах більшість становили араби, турки та інші мусульмани. також тут перебувало до 400 європейців-католиків (мальтійці, італійці, французи). також існувала маленька юдейського громада.
Джерела
- Enver Ziya Karal, Osmanlı Tarihi VIII. Cilt (Birinci Meşrutiyet ve İstibdat Devirleri (1876—1907), 3. Baskı, Türk Tarih Kurumu Basımevi, Ankara, 1988, p. 340
- Emine Evered (2012-06-15). Empire and Education Under the Ottomans: Politics, Reform and Resistance from the Tanzimat to the Young Turks. I.B.Tauris. p. 177. ISBN 978-1-78076-109-1
- Empire and Education under the Ottomans: Politics, Reform and Resistance
- Sanūsīyah: A Study of a Revivalist Movement in Islam
- Prefecture Apostolic of Tripoli
- LİBYA'YI ‘GÖZÜ’ PAHASINA SAVUNMUŞTU Kaynak Yeniçağ: LİBYA'YI ‘GÖZÜ’ PAHASINA SAVUNMUŞTU[недоступне посилання з червня 2019]