Бернард Гопкінс

29 квітня 1995 року відбувся другий бій за вакантний титул IBF між Гопкінсом і Меркадо, цього разу в США. Гопкінс здобув перемогу технічним нокаутом у 7 раунді і став чемпіоном IBF.

У 1996 - 2000 роках Бернард 12 разів успішно захищав титул чемпіона IBF, у 11 поєдинках отримавши перемогу над суперниками , ще один бій був оголошений таким, що не відбувся.

Проводячи перший захист проти Стіва Френка, Гопкінс здобув перемогу технічним нокаутом вже в першому раунді. У наступному поєдинку Бернард в 4 раунді нокаутував непереможного Джо Ліпсі (25-0, 20КО), після чого той вирішив закінчити боксерську кар'єру. Наступного претендента Вільяма Бо Джеймса Гопкінс зупинив технічним нокаутом у 11 раунді.

19 квітня 1997 року Бернард переміг технічним нокаутом у 7 раунді екс-чемпіона світу за версією WBO у першій середній вазі і за версією WBA у середній вазі Джона Девіда Джексона.

20 липня 1997 року завдав технічним нокаутом у 11 раунді першої поразки непереможному (32-0, 22КО) Глену Джонсону.

Після одноголосної перемоги над Ендрю Консілом в наступному бою Гопкінс переміг технічним нокаутом у 6 раунді екс-чемпіона за версіями IBF/WBC у напівсередній вазі і за версією WBC у першій середній вазі ямайця Саймона Брауна.

Перший бій Бернарда Гопкінса з Робертом Алленом відбувся 28 серпня 1998 року. Бійці активно розпочали поєдинок, викидаючи багато ударів і часто сходячись в клінчі. У 2 раунді Гопкінс опинився на настилі рингу через те, що Аллен штовхнув його тримаючи при цьому за голову. За кілька секунд до закінчення 4 раунду претендент в клінчі знову схопив Гопкінса за голову. Рефері, рознімаючи бійців, відштовхнув Гопкінса так, що той випав через канати з рингу на підлогу зали, травмувавши при цьому ногу. Оскільки Бернард не міг продовжувати поєдинок, бій він був визнаний таким, що не відбувся, а Гопкінс зберіг титул чемпіона.

Через пів року 6 лютого 1999 року відбувся другий бій між Гопкінсом і Алленом. Боксери розпочали бій без розвідки. Гопкінс виглядав набагато агресивнішим і вже у другому раунді у контратаці зумів влучити у щелепу Аллена, надіславши його в нокдаун. Через кілька секунд по тому на ринг впав Гопкінс, але він просто послизнувся. У 4 раунді після виходу із клінча Гопкінс навмисно ударив Аллена в пах. Суддя дав Аллену 5 хвилин на відновлення. Після продовження бою Гопкінс знов вдарив суперника нижче пояса. Суддя ніяк не покарав його за це порушення. Наприкінці цього ж раунду вже Аллен ударив Гопкінса після команди рефері "стоп". А після гонга про закінчення раунду, виходячи з клінча, Аллен упав, як підкошений, але суддя не помітив у цьому епізоді ніякого порушення правил. У 5 раунді потужний удар Гопкінса помітно потряс Аллена, але коли Бернард кинувся добивати, супротивник врятувався в клінчі. У 6 раунді Бернард знов надіслав Роберта в нокдаун. Аллен виглядав дуже стомленим. У 7 раунді після затяжної атаки Гопкінса Аллен майже не відповідав на удари, і суддя зупинив поєдинок.

Після перемог над Сідом Вандерпулом і двічі над Антуаном Еколсом 14 квітня 2001 року Бернард Гопкінс зустрівся у об'єднавчому бою з двократним чемпіоном WBC Кейтом Холмсом. У цьому поєдинку Гопкінс часто пробивав в пояс на межі фолу та нижче пояса. На початку третього раунду йому вдалося потрясти Холмса. У 5 раунді Гопкінс завдав удар супернику в пах. У 8 раунді Холмс добре влучив, але не зумів розвинути успіх. Пізні раунди проходили в обопільних атаках. У 12 раунді Гопкінс знов приклався нижче пояса. Бій закінчився одноголосною перемогою Гопкінса — 118-109, 117-110 і 119-108. Гопкінс став об'єднаним чемпіоном IBF/WBC.

Ще до самого бою Бернард Гопкінс, який і у своїх боях користувався брудними прийомами, відзначився аморальним вчинком. На відкритій прес-конференції у Нью-Йорку, присвяченій майбутньому бою, Гопкінс вихопив з рук Фелікса Трінідада прапорець Пуерто-Рико і на очах величезного натовпу народу, серед якого були і прихильники Трінідада, кинув його на землю, на що глядачі відповіли оглушливим свистом.[4]