Битва під Мукденом
Битва під Мукденом — останній ключовий бій на суші у російсько-японській війні 1904—1905 років між військами російської і японської імперій. Тривав з 20 лютого по 10 березня 1905 року поблизу міста Мукден, в Маньчжурії (суч. місто Шеньян, центр провінції Ляонін, КНР).
| Битва під Мукденом | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Російсько-японська війна | |||||||
 Бої під Мукденом (Японська поштівка часів війни) Бої під Мукденом (Японська поштівка часів війни) | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
.svg.png.webp){kind=small} Японська імперія |
.svg.png.webp){kind=small} Російська імперія | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Маршал Ояма Івао | Генерали: Куропаткін, Ліневич | ||||||
| Військові сили | |||||||
| близько 207.300 | близько 291.000 | ||||||
| Втрати | |||||||
| 15.892 убитими; 59.612 пораненими | 20.000 убитими; 49.000 пораненими; 20.000 захоплено у полон | ||||||
Російські війська, під командуванням генерала Олексія Куропаткіна, мали у своєму розпоряджденні 275.000 піхоти, 16.000 кінноти та 1219 одиниць артилерії. На противагу цьому, японські війська, під керівництвом, маршала принца Оями Івао, мали 200.000 піхоти, 7,300 кінноти і 992 одиниць артилерії. Битва була наймасштабнішою бойовою операцією до Першої світової війни. Незважаючи на чисельну перевагу російських військ, бій закінчився перемогою Японії.
Битва
Японці були швидшими і завдали удару першими. 5-й армії генерала Кавамура вдалося відтіснити російські війська до перевалу Далін. Після цього в атаку пішли всі японські армії, реалізуючи тим самим фланговий маневр Оями. У цих умовах Куропаткін змушений був відмовитися від задуманого наступу і, заплутаний японцями, почав гарячкові маніпуляції резервами, кидаючи їх то на лівий фланг, то на правий — туди, де (як йому здавалося) японці завдають головний удар.
Спроба контрудару, здійснена в період з 2 по 6 березня, також не принесла російським частинам успіху. Куропаткін сподівався зупинити японців зустрічними ударами, але через погану організацію і керування військами вони провалилися.
До 7 березня японські частини просунулися далеко на північний захід від Мукдена, створивши безпосередню загрозу оточення і захоплення залізниці, що веде до Росії. У Куропаткіна були ще можливості зупинити просування противника, зібравши всі сили на найнебезпечнішому правому фланзі, але він так і не зміг на це зважитися. Сподіваючись скоротити протяжність фронту і тим самим сконцентрувати війська, він наказав відходити 1-й і 3-й арміям за р. Хуланьхе, що й було виконано на ранок 8 березня. Але відступ знову було дезорганізованим, і командуванню так і не вдалося мобілізувати російські армії для контрудару.
9 березня 1-а японська армія завдала сильного удару по центру 1-ї російської армії біля Кіузана і, прорвавши її оборону, вийшла на оперативний простір, створивши загрозу оточення російських армій. Після цього російські частини, щоб уникнути «котла», відбиваючи безперервні атаки японців, під артилерійським вогнем ворога почали відступ на північ — і зайняли 21-24 березня заздалегідь підготовлені Сипінгайскі позиції, 175 км на північ від Мукдена. Деякі частини все-таки потрапили в оточення і були взяті в полон.
Але, зазнавши великих втрат в результаті важких боїв під Мукденом, японські війська не змогли розвинути розпочатий наступ і зупинилися в 30-40 км від позицій росіян. На цьому Мукденська битва, а разом з нею і активні бойові дії на сухопутному театрі російсько-японської війни закінчилися.
Генерал Куропаткін був відсторонений від посади головнокомандувача, замість нього був призначений генерал Ліневич.
Під Мукденом російська армія втратила 59 тисяч убитими і пораненими і близько 30 тисяч полонених. Згідно з генералом А.І. Денікіним («Шлях російського офіцера») росіяни втратили 2 тисячі офіцерів і 87 ½ тисяч солдатів[1]. Японці втратили понад 70 тисяч убитими і пораненими.
У результаті Мукденської битви не були виконані плани обох сторін. Російським військам довелося відступити, а японцям так і не вдалося оточити і розгромити Маньчжурську армію. Навпаки, сама японська армія зазнала таких великих втрат, що втратила будь-яку здатність до продовження активних бойових дій.