Битва під Уйсьцем (1655)

У 1655 році Швеція почала війну проти Польщі, приводом були претензії від Яна Казимира на шведський престол.

Фельдмаршал Арвід Віттенберг 5 липня вирушив в напрямку польського кордону і вже був біля Щецина. 21 липня біля Чаплінек, шведська армія перетнула польський кордон.

Головнокомандувачем польського-оборонного війська ополченців був Богуслав Лещинський, проте через його хворобу на цю посаду були призначені Кшиштоф Опалінський і Андрій Грудзінський, а також командир піхоти найманців капітан Владислав Скорашевський. Завдання цієї групи було утримання позицій, щоб дати час для прибуття основних сил на чолі з королем Яном Казимиром. Поляки почали укріпляти свої позиції біля міста Уйсьце.

25 липня польська піхота, за сприяння ополчення, протягом п'яти годин тримала позицію біля мостів через річки Гвиде і Нотець. Коли у піхоти скінчилися боєприпаси, А. Грудзінський наказав відходити. Під вогнем шведської артилерії поляки почали панікувати. Враховуючи чисельну перевагу, гарну підготовку та вогневу міць шведської армії, К. Опалінський і А. Грудзінський почали переговори. Обидва визнали королем Польщі Карла Х.

Капітуляція військ Польщі відкривала шлях для шведів до країни, яка була майже повністю позбавлена ​​захисту. Віттенберг відповідно до початкових планів прийшов без бою 31 липня до Познані, де він зупинився табором і чекав прибуття армії Карла Густава.

Звістка про капітуляцію під Уйсьцем прибула до Варшави 31 липня. Король Ян Казимир послав прохання про допомогу імператору, 2 серпня він був готовий навіть дати йому польську корону.

• Warunki układu kapitulacyjnego pod Ujściem
• Bitwa pod Ujściem

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Битва під Уйсьцем (1655)