Блакитна діра
Блакитна діра (англ. blue hole) — підводна печера або глибоке вертикальне заглиблення. Термін блакитна діра — ця загальна назва для карстових лійок, заповнених водою і таких, що знаходяться нижче від рівня моря. Свою назву дістали через вражаючий контраст глибокої темно-блакитної води і світлішої води навкруги.
Утворення
Багато блакитних дір утворилися під час льодовикового періоду, коли рівень поверхні води був нижчий на 100—120 м, наприклад, внаслідок вимивання тріщин у вапнякових породах під дією дощових вод. Пізніше ж рівень моря, який був набагато нижчий за часів льодовикового періоду (бл. 15 000 років до н. е.), підвищився до нинішнього рівня.
Розмір блакитних дір може бути різним. Найглибшою до недавнього часу вважалася Блакитна діра Діна (англ. Dean's Blue Hole) на багамському острові Лонг-Айленд — 202 м. Ближче до поверхні вона має округлу форму, з діаметром від 25 до 35 м, а починаючи з глибини в 20 м діра розширюється до 100 м у діаметрі.
Велика блакитна діра (англ. Great Blue Hole) у складі Белізького бар'єрного рифа має діаметр 305 м, глибина — 120 м. Блакитна діра в Червоному морі біля берегів Єгипту має глибину 130 м.
Найбільшою є блакитна діра, розташована в акваторії Парасельських островів, — «Діра дракона» (Dragon Hole). Згідно з китайськими легендами, мавпа, наділена надздібностями, отримує чарівну паличку від дракона, що живе тут, — повелителя підводного царства. За результатами вимірів китайських фахівців, в глибину воронка досягає 300,89 м (дані належить завірити офіційно). У верхній частині діри виявлено понад 20 видів живих істот, а на глибині більше 100 м, де кисню немає, життя не виявлено[1].