Богаєвський Петро Михайлович

Петро Михайлович Богаєвський (нар. 23 січня 1866(18660123), Москва — 1 лютого 1929) — правознавець, доктор права (з 1914), професор (з 1906).

Богаєвський Петро Михайлович
Народився	23 серпня 1866(1866-08-23) Москва, Російська імперія
Помер	29 січня 1929(1929-01-29) (62 роки) Софія, Болгарія
Країна	Російська імперія
Діяльність	історик, адвокат
Alma mater	Юридичний факультет Московського державного університетуd
Заклад	Томський державний університет, Імператорський університет Святого Володимира, Q28671177? і Софійський університет Святого Климента Охридського

Після закінчення у 1891 році юридичного факультету Московського університету він був залишений у ньому професорським стипендіатом. Стажувався в університетах Берліна, Мюнхена, Гейдельберга, Парижа (1898—1901).

Після здачі магістерського іспиту перебував у науковому відрядженні в Женеві (Швейцарія), де вивчав архіви Міжнародного Червоного Хреста (1901—1903).

Працював у Томському університеті приват-доцентом (з квітня 1904 року), виконуючим обов'язки екстраординарного професора кафедри державного права (з березня 1906 року). Протягом 1907—1908 років був на посаді приват-доцента кафедри міжнародного права Московського університету. У вересні 1908 року повернувся до Томського університету.

У жовтні 1912 року його запросили до Київського університету на посаду екстраординарного професора кафедри міжнародного права. Був секретарем юридичного факультету, ординарний професор (з 1914).

Після встановлення радянської влади емігрував у 1920 році до Болгарії. Був на посаді професора кафедри міждержавного і міжнародного приватного права Софійського університету.

Автор праць з міжнародного права. Один із засновників у 1918 році Інституту східних мов у Києві, перетвореного на Український державний Близькосхідний інститут, орієнтованого на підготовку дипломатичних кадрів.