Богдана Хмельницького, 8/16

Григорій Гладинюк

1883 року київський купець 1-ї гільдії, підприємець, меценат і колишній кріпак Григорій Гладинюк (1833—1911) придбав на розі вулиць Фундуклеївської (Богдана Хмельницького), 8 та Ново-Єлизаветинської (Пушкінської), 14 і 16 ділянку землі під забудову готелю. Первісну споруду звели за проектом, складеним 1888 року архітектором Володимир Ніколаєвим. 1892 року архітектор Олександр Кривошеєв завершив об'єкт, розширивши його до рогу вул. Фундуклеївської і вздовж вул. Ново-Єлизаветинської[2].

Першокласний готель «Гладинюк», за визначенням усіх тодішніх довідкових видань, вважався одним із найкращих у Києві. Заклад Гладинюка користувався популярністю серед людей з різним рівнем статків. Номери коштувало відносно недорого — від 1 до 6 карбованців за добу. У ньому знімали кімнати артисти, що виступали в театрі Бергоньє. У номерах 44 і 46 зупинявся видатний український діяч Михайло Грушевський[2].

Керівництво готелю регулярно відряджало на залізничний вокзал екіпаж, щоб допомогти приїжджим знайти притулок у місті. У готелі функціонував телефон. Був відкритий ресторан, в якому подавалися страви української і російської кухонь, київські солодощі. До готелю поступали найсвіжіші номери газет «Allgemeine Zeitung», «Gazeta Polska», «Independence Belge», «Nord», київських видань. Перший поверх займали різні крамниці й майстерні. Тут містилось також Київське товариство автомобілістів[2].

Готель Гладинюка (зліва), початок ХХ ст.

Після встановлення в Києві радянської влади більшовики націоналізували готель. У серпні 1920 року тут розмістили «Сільбуд» (селянський будинок). До комплексу «Сільбуду» входили готель для селян, бібліотека, музей, майстерні й медпункт. Київські художники на чолі з Миколою Бурачеком розписали стіни зал, коридорів і сходів живописом зі сценами сільського життя (розписи не збереглися).

У 1919—1925 роках приміщення будинку займала редакція газети «Більшовик» — органу Київського губкому КП(б)У. На її шпальтах свої твори публікували письменники Микола Бажан, Григорій Косинка, Олександр Корнійчук, Іван Ле, Гео Шкурупій, Юрій Яновський[1]. Навколо редакції об'єдналися молоді письменники і художники, представники авангарду і «неокласики» з літературно-мистецької групи «Гроно» (1920—1921). До неї входили письменники Григорій Косинка, Валер'ян Поліщук, Ґео Шкурупій, художники Микола Бурачек, В'ячеслав Левандовський, Георгій Нарбут, Анатолій Петрицький та ін. У приміщенні проводили літературно-мистецькі вечори. У листопаді 1920 року група випустила збірник «Гроно»[1].

1941 року готель Гладинюка постраждав у наслідок підриву радянськими диверсійними групами середмістя Києва. Після Другої світової війни будівлю відновили. У 1948—1980 роках приміщення займала Українська республіканська рада профспілок.

У 1980-х роках за будівлю в центрі столиці розгорнулась боротьба. Зрештою, 1986 року до будівлі переїхало інформаційне агентство РАТАУ (тепер — Укрінформ)[1].

• Михайло Кальницький, Ніна Коваленко, Світлана Панькова. Готель Гладинюка // Звід пам'яток історії та культури України. Київ: С — Я / П. Тронько та ін. — К., 2011. — Т. 1 ч. 3. — С. 1751—1752.