Бойова кінозбірка № 2

Восени 1939 року німецькі війська зайняли Західну Польщу, сіючи смерть і руйнування. На окупованій території в селянській хаті п'ють каву німецькі офіцери. Один з них побажав пити каву по-варшавськи і вимагає від хазяйки молока. Та відмовляє, каже, що молока немає. Через кілька хвилин в будинок стукає селянин, який несе на руках хвору дівчинку. Хазяйка одразу ж дістає молоко для дівчинки. Побачивши це, німецький офіцер стріляє в кухоль з молоком. Селянин накидається на офіцера, зав'язується бійка. В результаті всю селянську родину і селянина з дівчинкою розстрілюють. Дивом уцілілий при розстрілі, але поранений, селянин виходить до радянського кордону, де його підбирають прикордонники. Минуло два роки. Йдуть бої біля кордону СРСР. Селянин, що вилікувався, призваний в Червону армію, тепер він кулеметник. У штиковій атаці він зустрічається віч-на-віч з тим самим офіцером, який колись розстрілював його.

До Ленінграда наближається кілька ворожих бомбардувальників. Один літак збивають радянські зенітники. Пілот літака уцілів. Його обшукують. Він просить не розстрілювати його, так як «він цього не любить». Під комбінезоном у німецького льотчика виявляються Залізний хрест та орденська планка з серією нагород за вже поневолені країни Європи. Як пояснює радянський офіцер: «його спеціальність — дітовбивство, він бомбить мирне населення». Також під час обшуку знаходять фотокартку Адольфа Гітлера, на якій написано німецькою: «Будь завжди першим». Радянський офіцер поправляє: «Ти у нас не перший, та й не останній, ти — один з багатьох».

Вихований нянею, яка служила в німецькій родині, Віллі поїхав до Німеччини, де став переконаним нацистом і пройшов диверсійну підготовку. Після закидання в тил до радянських військ Віллі насамперед йде до няні — підлатати одяг і дізнатися обстановку в місті. Але няня і її онук розкусили диверсанта і змогли повідомити про нього в міліцію. Ворог заарештований.

За вбивство югославським патріотом німецького офіцера гітлерівці готуються розстріляти сто заручників. За допомогою лопат, виданих для риття власної могили, приречені на смерть знищують німецьку охорону і йдуть в гори до партизанів.