Бомба вільного падіння
Некерована бомба, також відома як бомба вільного падіння, гравітаційна бомба або тупа бомба — звичайна бомба, яка доставляється літаком і не має системи наведення і таким чином просто слідує балістичній траєкторії.
Такими були всі бомби, що були в загальному використанні до другої половини другої світової війни, і в широкому вжитку до кінця 1980-их.
Корпуси бомб зазвичай мають аеродинамічну форму, часто з поверхнями в хвостовій частині, що зменшує опір і підвищує стабільність після викиду, що слугує для підвищення точності і стабільності траєкторії.
Некеровані бомби зазвичай використовують контактний детонатор для вибуху при ударі або через декілька мілісекунд пізніше, якщо необхідний проникливий ефект. Альтернативою є детонатор із альтиметром, що дозволяє здійснити повітряний вибух на бажаній висоті.
Сповільнена бомба
Сповільнені бомби використовують механічні методи створюючи збільшений аеродинамічний опір, за допомогою парашуту, балуту, або пелюсток що створюють опір. Ці засоби розгортаються після випуску, сповільнюючи падіння і скорочуючи його початкову траєкторію, і дають додатковий час літаку покинути зону вибуху при бомбардуванні на малих висотах або при ядерному бомбардуванні. Однак, такі бомби є менш точними ніж звичайні бомби вільного падіння.[1]