Бонза
Бо́нза (фр. bonze, від яп. 坊主, бодзу, «голова храму»[1]) — настоятель буддистського храму чи монастиря у стародавній Японії[2][3]. У переносному значенні — чванливий посадовець[3].
Японське використання
У 8 — 9 століттях в Японії настоятелі буддистських громад мали титул бодзу — голова храму. У класичній японській літературі 10 — 12 століть цим словом позначали монаха-високопосадовця, протиставляючи його незнатним і простим ченцям.
З 13 століття бодзу стало вживатися по відношенню до всіх буддистських монахів, окрім настоятелів храмів і монастирів. Воно використовувалося як синонім звертання «пан» або «господар» до духовної особи.
Починаючи з 16 століття бонзами в Японії називали будь-кого, хто мав поголену як у буддистського ченця голову. Поступово термін став позначати лисого чоловіка. Оскільки у традиційній Японії був звичай голити голови малим хлопцям, їх теж називали «бодзу».
У сучасній Японії слово бодзу має дещо зневажливий характер, яким позначають малих хлопців, незалежно від їхньої зачіски, несумлінних монахів чи лисих людей. У випадку з останніми вживання цього слова може бути грубою образою на їхню адресу.
Європейське використання
В європейській літературі цим словом називали будь-якого буддистського монаха (члена сангхи) незалежно від його рангу. Правильна загальна назва для буддистського монаха — бгікшу.
У переносному сенсі бонзою називається чванливий чиновник[3] чи хтось, хто поводиться надміру поважно і серйозно, як справжній бонза. Поширене словосполучення — партійний бонза.
Див. також
- Оповідання Олександра Купріна «Бонза» (1896)
Примітки
- Первісне написання: 房主 — голова монашого гуртожитку (僧房).
- Бонза // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Бонза // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
Посилання
- Бонза // Українська Релігієзнавча Енциклопедія