Боспор (фема)

З початку 970-х років візантійські імператори розпочали практику створення так званих малих фем, які мали невеличку територію та наділялися місцевими завданнями із захисту кордонів імперії. Однією з перших таких фем став Боспор, що раніше входив до феми Херсон. Це також обумовлювалося стратегічним розташування міста. Звідси стратеги Боспора повинні були спостерігати за діяти хозар, половців, касогів і алан. Крім того, це було обумовлено захопленням Київським князем Святославом Ігоровичем Таманського півострова, де в подальшому утворилося Тмутараканське князівство. Імператор Іоанн I з підозрою спостерігав на посилення Київської держави.

З налагодженням стосунків з русами після хрещення князя Володимира Святославича у 988 році сприяло зменшенню напруження. З цього часу встановлюються переважно союзницькі відносини між Візантією та Київською Руссю, що сприяло військовому зміцненню феми Боспор, відновленню її економіки, основу якої становили риболовля та посередницька торгівля.

Поліпшення фінансового становища, збільшення заможного населення привели до бажання отримати більше привілеїв для міст. У 1016 році було придушено заколот Георгія Цули, що поєднував посади стратега Херсона, Боспора і Сугдеї. після цього посилено вплив імператорського уряду в фемі Боспор. Разом з тим розширено її межі на східний Крим.

З 1060-х років внаслідок послаблення управління в імперії почалися центробіжні тенденції в Криму. Знать та торговці Боспору вирішили визнати зверхність Тмутараканського князівства, але формально залишилися під владою візантійського імператора. У 1070-х роках таких статус було оформлено після перетворення феми Боспор на архонтію, а посаду архонта надано тьмутараканському князю. У 1080-х роках владу Візантії над Боспором було відновлено: цьому сприяли дії перших імператорів з династії Комнінів та послаблення Тмутараканського князівства.

До 1120-х років до феми Боспор було приєднано Тмутараканське князівство, незабаром після цього фема увійшла до складу феми-дукату Херсон. До середини століття відбувається економічний занепад Боспору, торгівельним центром стає Сугдея. Після укладання угоди між Візантією та Генуезькою республікою 1169 року сюди починають проникати купці останньої. Внаслідок захоплення 1204 року Константинополя учасниками Четвертого хрестового походу Боспор остаточно відколюється від імперії і потрапляє під зверхність половців. При цьому владу здійснював архонт та єпископ міста.

Охоплювала територію Керченського півострова, включно з містом Феодосія. Центром було місто Боспор Кіммерійський. На чолі стояли стратеги у ранзі протоспафарія. З 1050-х років стратег Боспору підпорядковувався катепану Херсона. З 1080-х років посади називалася катепан Херсону і Хозарії.

• Георгій Цула (1016)

• Costantino Porfirogenito De Thematibus / A cura di A. Pertusi // Studi e Testi. 1952. T. 160.
• Oikonomides N. Les Listes des préséance byzantines des IXe et Xe siècles. — Paris, 1972. — Р. 266—269.
• Макарова Т. И. Крым в X — первой половине XIII вв. Боспор — Корчев // Археология. Крым, Северо-Восточное Причерноморье и Закавказье в эпоху средневековья. IV—XIII века. — М., 2003. — С. 71–72
• Madgearu, A. The Place of Crimea and of the Kerch Strait in the Strategy of the Middle Byzantine Empire (7–12th Centuries) / A. Madgearu // Il Mar Nero. — 2003. — Vol. V. — P. 193—208
• Плахонін А. Русь на Боспорі в XII столітті // Крим в історичних реаліях України: матеріали наукової конференції. — Київ, 2004. — С. 78–83
• Алексеенко Н. А. Византийская администрация на Боспоре во второй половине Х в. (по данным памятников сфрагистики) // МАИЭТ. 2006. Вып. XII. Ч. 2. С. 564—569