Бочечка Олександр Олександрович
Бочечка Олександр Олександрович | |
---|---|
| |
Народився |
16 грудня 1953 (68 років) Недра, Баришівський район, Київська область, Українська РСР, СРСР |
Діяльність | науковець |
Alma mater | Фізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1976) |
Галузь | Матеріалознавство |
Заклад | Інститут надтвердих матеріалів імені В. М. Бакуля НАН України |
Посада | Заступник директора з наукової роботи Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України |
Звання | Старший науковий співробітник |
Ступінь | доктор технічних наук |
Бочечка Олександр Олександрович (нар. 16.12.1953, с. Недра Баришівського р-ну Київської обл., Україна) — український науковець в галузі матеріалознавства, доктор технічних наук, заступник директора з наукової роботи Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної Академії Наук України.
Освіта
У 1976 р. Бочечка О.О. закінчив Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка за фахом «Загальна фізика», спеціалізація «Оптика твердого тіла».
У 1981 -1984 рр. навчався в аспірантурі при Інституті надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України за спеціальністю "Матеріалознавство", та у 1987 р. Бочечка О.О. захистив кандидатську дисертацію «Спікання заготовок для волок з алмазних мікропорошків в присутності металічної фази при високих статичних тисках»: 05.02.01: матеріалознавство в машинобудуванні / Ін-т надтвердих матеріалів АН УРСР.
У 1997-2000 рр. навчався в докторантурі ІНМ, та захистив дисертацію на звання доктора технічних наук «Наукові основи спікання композитів на основі алмазу при високому тиску»: 05.02.01: матеріалознавство / Ін-т надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України (2002).[1]
Наукова та викладацька діяльність
У 1976-1979 рр. працював учителем фізики в Денисовській восьмирічній школі Переяслав-Хмельницького району Київської області. З 1979 р працює в Інституті надтвердих матеріалів інженером, молодшим науковим співробітником, з 1989 р — старшим науковим співробітником, з 2003 р — провідним науковим співробітником відділу «Технології синтезу і спікання надтвердих матеріалів», з 2012 року — завідувач відділом «Дослідження фізико-хімічних процесів синтезу надтвердих матеріалів і їх структури».[2] У 2015 затверджено на посаді заступника директора з наукової роботи Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України.
У 1995 р. Бочечка О.О присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника.
Під керівництвом доктора наук О.О. Бочечки захищено 2 кандидатські та 1 докторську дисертації.
Бочечка О.О. є співавтором трьох монографій, автором близько 235 наукових публікацій в рецензованих виданнях, в тому числі 15 українських та зарубіжних патентів та авторських свідоцтв.
З 2004 р. Бочечка О.О.- член спеціалізованої вченої ради Д 26.230.01 при Інституті надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля, також є заступником Голови Вченої ради Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля.
Напрямки досліджень
Основна наукова діяльність спрямована на вивчення умов і механізмів одержання під високим тиском полікристалічних та композиційних надтвердих матеріалів на основі алмазу, а також процесів формування наноструктури в алмазних полікристалічних та композиційних матеріалах, що поєднують високу твердість, міцність, зносостійкість і термостійкість.
Наукові результати
1.Олександр Бочечка виявив закономірності впливу тиску, температури, активуючих добавок, газового середовища, вакуумної обробки на процеси ущільнення алмазних порошків різної дисперсності, формування структури та фізико-механічних властивостей полікристалів і композитів на їх основі.
2. Науково обґрунтував концепцію створення композитів на основі алмазу шляхом активованого спікання алмазних порошків і формування в одержуваних полікристалах структурних елементів із високим рівнем дисперсності та реалізував її основні положення при реакційному спіканні алмазу з кремнієм, є співавтором розробки та впровадження у виробництво термостійкого алмазного композиційного матеріалу.
3. Створив науково-технологічні основи одержання композиту алмаз-SiC інструментального призначення, яке здійснюється в апаратах високого тиску за рахунок просочування пресовки алмазного порошку рідиною кремній-вуглець, що формується з вихідної суміші порошків кремнію, графіту та алмазного нанопорошку. Один з розробників способу одержання нанокомпозиту алмаз — карбід вольфраму шляхом спікання в умовах високого тиску та температури алмазних нанопорошків статичного та детонаційного синтезу з добавками наночастинок вольфраму. В результаті взаємодії алмазу з вольфрамом в процесі спікання в проміжках між алмазними наночастинками утворюються наночастинки карбіду вольфраму, хімічно зв’язані з алмазними. В композиті поєднуються високі твердість, тріщиностійкість та термостабільність.
Визнання
Бочечка О.О. Удостоєний Почесного диплома Благодійного фонду сприяння алмазній справі (ФОСАЛ) — «За створення і дослідження властивостей нових полікристалічних надтвердих матеріалів» (2014 року).
Член профспілкового комітету науково-технологічного алмазного концерну «АЛКОН» НАН України (2006–2015).[3][4]
Публікації
Примітки
- Докторська дисертація Бочечки О.О.
- Сторінка Відділу фізико-хімічних основ формування надтвердих і наноструктурних матеріалів на сайті Інституту надтвердих матеріалів ім. В. М. Бакуля
- Сторінка Інженерно-виробничого центру «АЛКОН» на сайті Управління справами Національної академії наук України
- Сторнка Інженерно-виробничого центру «АЛКОН» на сайті Інституту надтвердих матеріалів