Бої за Ургу

За російськими даними, у 1920 р. Роман фон Унгерн-Штерберг збирався у похід на Кяхту (тоді ще Троїцкосавськ), проте не дістав пропуску від китайців, рішення яких дуже розізлило барона. За іншою версією, Унгерна прикликав монгольський аристократ Цеван.

26 жовтня 1920 р. Азійська кінна дивізія, головнокомандувачем якої Унгерн і був, штурмувала Ургу, проте вже наступного дня була відбита китайцями. У місті підняли військову тривогу.

Штурм Урги (1920).
Дата: 1-4 листопада 1920 Місце: Урга та околиці. Результат: Наступ відбито Відхід Азіатської кінної дивізії.
Сторони
Бейянський уряд Аньхойська кліка	Азіатська кінна дивізія
Командувачі
Чжан Ціньхуй	Роман фон Унгерн-Штерберг
Військові сили
невідомо.	невідомо.
Втрати
Немає даних.	Важкі.

Зрозумівши, що перший рейд зазнав невдачі, сили барона відійшли. Та вже 1 листопада його дивізія здійснила набагато серйознішу спробу штурму. Китайці чинили жорсткий та агресивний опір. 4 листопада китайський гарнізон цілковито перехопив ініціативу у наступаючих і, згідно з російськими даними, користуючись значною чисельною перевагою і кращим матеріальним забезпеченням зумів розсіяти противника.

Азіатська кінна дивізія відступила до р. Терелджійн-Гол в верхів'я Туула з важкими втратами.

Дані щодо чисельності китайського гарнізону на території Урги є суперечливими, оскільки основні сили Аньхойського воєнного бандгрупування (котрі й окупували Монголію.) від сумарного числа у 14 000 бійців разом із воєначальником Сюй Шучженем відійшли на територію Китаю для боротьби з феньтянською та чжилійською кліками і були розбиті. На деякий час локалізовані в Монголії сили аньхоя залишилися без керівництва. У зв'язку з нападом Унгерна роль командира взяв на себе дехто Чжан Ціньхуй, котрий організував оборону.

Богдо-хан і його оточення потрапили під домашній арешт; Монгольське і російське населення міста піддавалося репресіям на підставі співробітництва з Унгерном.

За деякими даними, пізніше Угра перейшла під контроль феньтянців і старшим був призначений Го Сунлін.

Підготовка забрала майже три місяці.

Протягом цього часу Азійська дивізія виросла практично вдвічі (до 1460 чол.) і була частково реорганізована; У її розпорядженні були 12 кулеметів і 4 штурмові знаряддя. Монгольське населення поширювало чутки про те, що Унгерн формує більшу монгольську армію чисельністю до 5 тис. чол., Що стало відомо китайському командуванню, яке за весь час окупації не проводило ніяких фортифікаційних робіт, і не могло підтвердити достовірність цих відомостей через відсутність налагодженої розвідувальної служби.

Для нового штурму полковником ДубУовиком був розроблений детальний план взяття міста, схвалений вищими офіцерами дивізії і детально доведений старшому і молодшому командному складу.

У ніч на 1 лютого дві сотні тібетців, монголів і бурятів на чолі з Ц. Ж. Тубановим, баргутом Лувсаном і тібетцем Саджа-ламою попрямували з долини У-Булан на південно-західний схил гори Богдо-Хан-Уул з метою звільнити з-під арешту Богдо-гегена VIII. Головні сили білих рушили на місто. У цей же день загін під командуванням Резухіна захопив передові позиції китайців на південь від Урги. Дві сотні під командою Хоботова і Неймана підійшли до міста з південного сходу.

Штурм Урги (1921).
Дата: 1-4 лютого 1921 Місце: Урга та околиці. Результат: Успішний наступ Китайці вийшли з міста.
Сторони
Бейянський уряд Аньхойська кліка (?) Феньтянська кліка (?)	Азіатська кінна дивізія
Командувачі
Го Сунлін (?), Чу Ліньцзян, генерал Ма.	Роман фон Унгерн-Штерберг
Військові сили
Дані розходяться; Від -4000 до +6900.	1220 (Згідно з даними звітувальників Унгерна).
Втрати
Важкі.	Важкі.

Вдень 1 лютого головні сили дивізії під командуванням генерала Резухіна вийшли до мадачанського дефіле і до вечора вибили китайців з височини у с. Нижній Мадачан між горами Богдо-Ула і Баянзурх. Осавул Хоботов вибив китайців з Худжір-Буланскіх казарм.

Зранку 2 лютого сотня поручика Плясунова обійшла з півночі китайську батарею на південно-східному схилі Богдо-Ули і відкрила вогонь, що змусило китайців залишити позиції і очистити с. Великий Мадачан, котрий взяв під штурм Резухіна. Під час цих боїв унгерновський загін, попередньо знищивши китайські охоронні патрулі на Богдо-Уле, через долину Їх-Тенгерійн-ам і по р. Туул вийшов до палацу, де під арештом перебував Богдо-геген. Розсіявши китайську охорону він звільнив Богдо-гегена з його дружиною, і тим самим шляхом довіз їх в монастир Манджушри-хійд на горі Богдо-Ула, який знаходився під охороною його сил. Звістка про викрадення сильно деморалізувала китайський гарнізон.

В ніч з 2 на 3 і з 3 на 4 лютого по всім зайнятим дивізією хребтах горіло безліч вогнів, що викликало у китайців помилкове враження про велику чисельність наступаючих. 3 лютого наступальних дій не велося; це пояснювалося або бажанням Унгерна дати перепочинок особовому складу, або передбачення лам про те, що найбільш сприятливий день для вирішального наступу - 4 лютого. Тим часом китайське командування прийняло рішення про необхідність залишення Урги.

У ніч на 4 лютого Резухін форсував Туул і, ліквідувавши караули, ранком пішов на штурм китайських казарм, розташованих на схід від міста. Скориставшись повною неготовністю ворогів до атаки, 900 кавалеристів Резухіна до світанку завершили штурм казарм. Після цього він попрямував на китайський квартал, а осавул Хоботов і Архипов — до монгольських казарм на південь від міста, оволодівши якими вони почали входити в Ургу. Розбивши ворота укріпленого кварталу, полки Резухіна пішли на приступ і у вуличних боях розбили китайський гарнізон, зазнавши порівняно великі втрати; Китайці, — як військові, так і велика частина цивільних — рятувалися втечею. Об 2 годині дня по вулицях Урги проїхав Унгерн із конвоєм, що знаменувало закінчення штурму.

Незалежність Зовнішньої Монголії була відновлена; влада Богдо-хана реставрована, уряд відновлено.

Азійська кінна дивізія значно поповнилася за рахунок жителів Урги й захопила багато трофеїв: 16 гармат, 60 кулеметів, 5 тис. рушниць і 500 тис., а також патрони.

• Окупація Монголії (1919)

1. Торновский М. Г. События в Монголии-Халхе в 1920—1921 годах // Легендарный барон: неизвестные страницы гражданской войны. — М: КМК, 2004 — с. 208 — ISBN 5-87317-175-0

2. Warlord Politics in China: 1916-1918, Hsi-sheng Chi, 1976.

3. Князев Н. Н. Легендарный барон // Легендарный барон: неизвестные страницы гражданской войны. — М: КМК, 2004 — с. 56 — ISBN 5-87317-175-0

4. Торновский М. Г. События в Монголии-Халхе в 1920—1921 годах // Легендарный барон: неизвестные страницы гражданской войны. — М: КМК, 2004 — с. 202 — ISBN 5-87317-175-0

5. Торновский М. Г. События в Монголии-Халхе в 1920—1921 годах // Легендарный барон: неизвестные страницы гражданской войны. — М: КМК, 2004 — с. 204 — ISBN 5-87317-175-0

6. Торновский М. Г. События в Монголии-Халхе в 1920—1921 годах // Легендарный барон: неизвестные страницы гражданской войны. — М: КМК, 2004 — с. 213 — ISBN 5-87317-175-0

7. Торновский М. Г. События в Монголии-Халхе в 1920—1921 годах // Легендарный барон: неизвестные страницы гражданской войны. — М: КМК, 2004 — с. 209 — ISBN 5-87317-175-0

8. А. Баатархуяг 10.000 хятадыг 400 монгол ялж чадна… (2009)

9. Кузьмин С. Л. История барона Унгерна. Опыт реконструкции. — М.: изд. научных изданий КМК, 2011. — С. 339—341. — ISBN 978-5-87317-692-2.

10. Торновский М. Г. События в Монголии-Халхе в 1920—1921 годах // Легендарный барон: неизвестные страницы гражданской войны. — М: КМК, 2004 — с. 210 — ISBN 5-87317-175-0

11. Торновский М. Г. События в Монголии-Халхе в 1920—1921 годах // Легендарный барон: неизвестные страницы гражданской войны. — М: КМК, 2004 — с. 211 — ISBN 5-87317-175-0

12. Князев Н. Н. Легендарный барон // Легендарный барон: неизвестные страницы гражданской войны. — М: КМК, 2004 — с. 59 — ISBN 5-87317-175-0

13. Торновский М. Г. События в Монголии-Халхе в 1920—1921 годах // Легендарный барон: неизвестные страницы гражданской войны. — М: КМК, 2004 — сс. 212—213 — ISBN 5-87317-175-0

14. (перевод указов см.: Кузьмин С. Л. История барона Унгерна. Опыт реконструкции. — М.: изд. научных изданий КМК, 2011. — С. 433—437. — ISBN 978-5-87317-692-2.

15. (подробнее см.: Кузьмин С. Л. История барона Унгерна. Опыт реконструкции. — М.: изд. научных изданий КМК, 2011. — С. 200—227. — ISBN 978-5-87317-692-2.