Брати Карамазови (роман)
«Брати Карамазови» — останній роман російського письменника Ф. М. Достоєвського, робота над яким тривала в 1879—1880.
| Брати Карамазови | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Братья Карамазовы | ||||
 | ||||
| Жанр | роман | |||
| Напрям | екзистенціалізм | |||
| Автор | Достоєвський Федір Михайлович | |||
| Мова | російська мова | |||
| Написано | 1879-1880 | |||
| Опубліковано | «Русский вестник», 1880 | |||
| Видавництво | Російський вісник | |||
| Попередній твір | The Dream of a Ridiculous Mand | |||
| У «Гутенберзі» | 28054 | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
Вперше опублікований в журналі «Русский вестник». Роман став свого роду підсумком філософських та творчих пошуків автора. Достоєвський мав намір зробити «Братів Карамазових» першою книгою великої епічної трилогії «Життя великого грішника», однак помер через чотири місяці після публікації твору.
Сюжет
Фабула роману побудована навколо судового процесу, в якому Дмитро Карамазов, пияк і бешкетник, звинувачується у вбивстві свого батька, купця Федора Карамазова. Можливість вбити батька й мотиви для цього мали всі три сини старого Карамазова: Дмитро, Іван та Альоша, а також Павло Смердяков, позашлюбний син купця. Ці чотири персонажі відображають увесь спектр російської душі: щирий пияк Дмитро, раціональний західник Іван, екзальтований, схильний до містицизму, почвенник Альоша та підлий байстрюк, пролетар Смердяков. Достоєвський написав свої перші примітки до Братів Карамазових у квітні 1878 року. Багато джерел мали вплив на написання роману. Перше джерело від російського філософа Миколи Федорова. Федоров виступав за християнство в якому син відповідає за гріхи батьків . Але трагедія батьковбивства в романі Достоєвського є повною протилежністю ідеї філософа Федорова. Хоча релігія і філософія мають глибокий вплив на Достоєвського, в його житті мало місце на багато інтимніша трагедія яка змінила хід роботи над романом Брати Карамазови. У травні 1878 року, автор втрачає свого трирічного сина, Олександра. Дитина померла від епілепсії. Хворобу він успадкував від свого батька. Горе Достоєвського, за його маленького сина, ми відчуваємо протягом усього роману. Іншим джерелом був особистий досвід автора. У 1850-х років, він відбував покарання на каторзі (російський в'язниці). По дорозі з Омська до Сибіру Достоєвський познайомився з молодим чоловіком, який був засуджений за вбивство свого батька і придбав його спадщину. Майже десять років після цієї зустрічі, він дізнався, що цей молодій чоловік, був помилково засуджений. Пізніше був виправданий, коли справжній вбивця зізнався у злочині. Вплив цієї зустрічі на автора проявляється в романі, в якому багато рис наведені в описі Дмитра Карамазова. Ці джерела дали поштовх до написання роману «Брати Карамазови».
Персонажі
- Федір Павлович Карамазов
- Дмитро Карамазов (Дмитрий Карамазов)
- Іван Карамазов
- Альоша Карамазов
- Старець Зосима
- Грушенька Свєтлова (Грушенька Светлова)
- Катерина Іванівна
- Павло Смердяков (Павел Смердяков)