Будинок дервіша

Будинок дервіша (англ. The Dervish House) — роман північноірландського письменника-фантаста Єна Макдональда. Дія книги розгортається в 2027 році в Стамбулі[1]. Нагороджений премією «BSFA» і Меморіальною премією імені Джона Кемпбелла, номінований на премію «Г'юго»[2], «Локус» і Артура Кларка[3] у номінації найкращий роман в 2011 році

Будинок дервіша
англ. The Dervish House
Жанр фантастика
Напрям література постмодернізму
Автор Єн Макдональд
Мова англійська
Опубліковано 27 липня 2010
Видавництво Pyrd
Художник обкладинки Стефан Мартиньєр
Попередній твір Cyberabad Daysd
Наступний твір Planesrunnerd
ISBN-13: 978-1-61614-545-3
ISBN-10: 1-61614-545-5
Нагороди

Сюжет

Дія відбувається у найближчому майбутньому,в квітні 2027 року, після інциденту з вибухом в трамваї в Стамбулі, на проспекті Неджатибей. В романі простежуються декілька сюжетних ліній і, відповідно, людських характерів. Персонажі майже не спілкуються один з одним. Між ними немає нічого спільного, крім того, що вони в основному проживають або працюють у безпосередній близькості від покинутого будинку дервіша, розташованому в Ескікей, в модному районі Бейоглу Стамбула. Більшість персонажів є свідками вибуху з різних точок зору, і їх дії побічно пов'язані з цією подією. В романі присутні головні дійові особи:

  • Недждет, учений наркоман, який перебуває в розбомбленому трамваї, і згодом бачить джина, відчуваючи заплутано релігійне пробудження.
  • Джан Дурукан, хлопчик з синдром подовженого інтервалу QT, який відчуває вібрації далекого вибуху. Його мавпочка-бот відправляється для розслідування події і натикається на деякі небезпечні докази.
  • Георгіос Ферентіну, член грецької меншини, експериментальний економіст на пенсії . Георгіос є наставником для молодих. Може, і бере участь в інтелектуальному прогнозуванні майбутніх терористичних змов. Він також є членом групи древніх грецьких чоловіків, які часто відвідують чайний дім.
  • Аднан Саріоглу, підступний біржовий маклер, який, разом з друзями - "Ультралордами" , придумує шахрайства, як продавати тухлий газ з Ірану своїм корумпованим інвесторам.
  • Айша Еркоч, дружина Аднана, куратор висококласного релігійного магазину артефактів, який знаходиться поруч з будинком дервіша. Таємничий покупець спокушає Аїшу знайти легендарного Медового кадавра людини.
  • Лейла Гюльштали, недавня випускниця-маркетолог велике інтерв'ю якої зірвано після бомби. Далекий родич пропонує їй місце у своїй експериментальної нанотехнологічні компанії, успіху якої загрожує втрата половини мініатюрного Корану.

Сама історія-трилер, спонукуваний цікавою природою і таємничими мотивами первісного вибуху, в результаті якого ніхто не загинув, крім смертника. За допомогою дослідження різноманітних символів виявлено, що початковий вибух був експериментальним, щоб перевірити вплив галюциногенної речовини, яка розсіюється у вигляді нанопорошка на нічого не підозрююче населення, щоб стимулювати галлюцинаторно релігійне бачення і викликати культурне релігійне пробудження. Історія досягає кульмінації, коли Неждет, Джан, і Георгіос намагаються зірвати останню спробу терористів розігнати галюциноген через газові труби Стамбула.

Теми

Роман поєднує в собі старий світ естетики (релігійного мистецтва і історії культури) з високотехнологічними нововведеннями (нанотехнології, безпілотні автомобілі, робототехніка), а також з урахуванням суперечливості Стамбула культурної ідентичності того часу, коли Туреччина (згідно сюжету) була прийнята в Європейський Союз. Наслідки прогресу і технологій на суспільство постмодерну проілюстровані на прикладі різних включених в сусідство одне з одним персонажах. Ідея релігії як загальної манії також вводиться через мимовільний досвід галюцинацій Недждета і його взаємодії зі своїми послідовниками в районі.

Посилання

Джерела

  1. Владимирский В. А. Фрактальная геометрия Востока // Книжное обозрение. — 2013.   25-26 (2373-2374). — С. 20.
  2. Patrick Nielsen Hayden. 2011 Hugo Finalists (англ.). Tor.com. Архів оригіналу за 7 травня 2011. Процитовано 28 квітня 2012.
  3. The Locus Index to SF Awards: 2010 Arthur C. Clarke Award. Locus. Архів оригіналу за 11 жовтня 2012. Процитовано 10 января 2013.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.