Будинок по вулиці Богдана Хмельницького, 12/14 (Київ)

Ділянка, на якій розташований будинок, наприкінці XIX століття належала дружині купця 1-х гільдії М. Вольфсон[1]. У 1884 році на її замовлення архітектор Володимир Ніколаєв звів на цій ділянці триповерховий прибутковий будинок. У 1888 році частину ділянки із прибутковим будинком і низкою дворових дерев'яних споруд придбав підполковник Є. Коченовський, після смерті якого будинок успадкувала його сестра А. Кудашева. У 1909 році вона передала будинок своєму чоловікові В. Кудашеву, який в 1910 році ініціював надбудову двох поверхів[1].

У правому крилі будинку (№ 12) у 1901 році розміщувалася редакція щомісячного журналу «Шашки», у 1910-х роках — правління Київського товариства правильного полювання і Клубу мисливців, обидві спілки очолював Костянтин Леплинський, у лівому крилі (№ 14) в 1900-х роках діяли Комерційне училище М. Хорошилової, де викладав історик Володимир Щербина, та Вечірні загальноосвітні жіночі курси, на яких одним з викладачів був зоолог Володимир Артоболевський, а інспектором — Варвара Булгакова, мати письменника Михайла Булгакова[3].

До 1922 року будинок використовувався як прибутковий, перший поверх займали магазини, перукарня та склади міської станції Південно-Західної залізниці, інші поверхи були житловими, на них розташовувалися квартири на 4, 5 і 8 кімнат, у підвальному приміщенні діяла більярдна. Щороку будинок приносив 52 420 карбованців прибутку. Коли в Києві встановили радянську владу, будинок націоналізували і підпорядкували Політвідділу Управління комунальними будинками. У 1920-х роках у лівому крилі розташовувалася філія видавництва «Наркомздрав»[4].

У 1960—2007 році у будинку розміщувався відомий серед киян кондитерський магазин «Українські ласощі»[5][6].

XXI століття

Зовнішні відеофайли
Пожежа 20 січня 2018 року
	У центрі Києва масштабна пожежа: фото та відео з місця події
	Пожежа на вул. Богдана Хмельницького в Києві
	Пожежа на Богдана Хмельницького

У 2004 році будинок визнали аварійним, мешканців відселили[7]. Того ж року КМДА видала розпорядження про передачу будинку у власність ТОВ «Геоінвест», яке мало здійснити його реконструкцію[8]. Це розпорядження було видане «заднім числом», адже Шевченківська районна адміністрація уклала відповідну угоду з ТОВ «Геоінвест» ще у 2003 році, без узгодження з КМДА[9]. Засновником даної фірми була Ірина Бойко[8][10], дружина депутата ВРУ від партії «За єдину Україну!» та (на той час) заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики Віктора Бойко. Пізніше частину приміщень «Геоінвест» продав фірмам «Геомедсервіс», «БТБ Сорго», «Фонд досліджень та розвитку» і «Ранокіо Лімітед»[9][10]. Засновником фірми «Геомедсервіс» у 2008—2009 роках був сам Віктор Бойко[8], інші підприємства також були пов'язані або з членами родини Бойків, або з їх найближчим оточенням[8][9][10].

Влітку 2013 року було створене ОСББ «Богдана Хмельницького, 12-14»[10], одним із засновників якого також стала Ірина Бойко, їй також належав ресторан на першому поверсі будинку[8][10].

Того ж 2013 року заступник прокурора міста Києва подав судовий позов до Господарського суду Києва про визнання недійсним передачу будинку по вулиці Богдана Хмельницького, 12-14 у приватну власність. Суд відхилив позов через пропуск позовної давності, і, хоча і визнав незаконним факт вибування будинку з комунальної власності[9], узаконив продаж квартир у будинку новим власниками[8][11].

У 2014 році частину квартир зайняли вимушені переселенці зі Сходу України[9][10].

У травні 2015 року ОСББ «Богдана Хмельницького, 12-14» узяло на баланс будинок, юрист ОСББ Людмила Шурпо заявила про те що, «співвласники вживають необхідні заходи для відновлення будинку». За даними журналістського розслідування Людмила Шурпо була директором ТОВ «ВКФ „Укрспецприлад“»[12], засновником якого була фірма «Геомедсервіс», що належала Вікторові Бойко[9]. З моменту відселення мешканців у 2004 році і до 2015 року ремонтні роботи у будинку не проводилися.

У 2015 році у будинку почали проводити ремонтні роботи, замовником яких стало ТОВ «Фонд дослідження та розвитку»[13]. В рамках цих робіт зносилися міжквартирні стіни та перекриття, що пізніше призвело до трагедії[14]. 25 лютого 2016 року в будинку обвалилися усі міжповерхові покриття з 1-го по 5-й поверх[15][16]. Під завалами опинилися 8 будівельників, шістьох з них вдалося врятувати, двоє загинули[17][18]. Державна архітектурно-будівельна інспекція заявила, що будівельні роботи у будинку на вулиці Хмельницького 12-14 були незаконними, дозволу на них не видавалося[7]. Прокуратура Києва відкрила кримінальне провадження[19]. Через рік, у лютому 2017 року прокуратура оголосила про підозру виконробу будівництва, який «за відсутності проектно-кошторисної та дозвільної документації, надавав іншим робітникам незаконні вказівки виконувати роботи з руйнування та демонтажу міжкімнатних перегородок у будинку, який є об'єктом культурної спадщини»[20]. Пізніше фірму-замовника робіт оштрафували на 180 тисяч гривень за проведення самовільних будівельних робіт, але до кримінальної відповідальності не притягнули[13].

Аварія у будинку-пам'ятці архітектури набула розголосу[8]. Журналістське розслідування виявило, що у 2005 році Містобудівна рада розглядала проект із перебудови старого будинку у 20-поверховий житлово-комерційний комплекс із елітними квартирами, офісними і торговельними приміщеннями, спортивно-оздоровичм центром і паркінгом[21][22]. Цей проект, автором якого була архітектор Олена Олійник, передбачав майже цілковите знесення будинку і збереження лише його фасаду із вбудовуванням його у нову сучасну будівлю, загальна площа якої становила б близько 20 тис. м²[21][22].

Ввечері 20 січня 2018 року у будинку сталася пожежа, загорілися 5-й, 6-й поверхи та дах, о 23:28 загони ДСНС ліквідували пожежу[23]. Під час пожежі ніхто не постраждав. Поліція відкрила кримінальне провадження за ч.2 ст. 194 (умисне знищення або пошкодження майна) ККУ[24]. Міністерство культури України висловило глибоку стурбованість фактом пожежі у будинку-пам'ятці архітектури та закликало міську владу здійснити обстеження всіх пам'яток на території Києва та вжити належних заходів задля їх збереження, зокрема, притягти до відповідальності поточних власників будинку по вулиці Богдана Хмельницького, 12-14, та подати судовий позов щодо повернення пам'ятки у власність міста[2].

23 червня того ж, 2018 року будинок горів знову: близько 10-ї години ранку спалахнув дах, загони ДСНС протягом години ліквідували пожежу, постраждалих не було[25].

У своєму первісному вигляді будинок № 12-14 був триповерховим, Г-подібним у плані, причому старіша частина будинку — це сучасна ліва половина будинку, тобто фактичний № 14[1]. Пізніше будинок перебудували, добудувавши два поверхи, і він набув сучасного П-подібного вигляду. Будівля розташована на червоній лінії вулиці, має п'ять поверхів та підвальне приміщення, складається із прямокутного основного об'єму та двох симетричних дворових крил. Підмурки бутові стрічкові. Перекриття пласкі на дерев'яних балках, над підвалами — цегляні склепіння. Дах на дерев'яних кроквах, над основним об'ємом двосхилий, над крилами односхилий, покрівля бляшана. Внутрішні приміщення розплановані симетрично відносно центральної поперечної осі: в центральному ризаліті дворового фасаду розташовані центральні кам'яні сходи, в бічних частинах основного об'єму будівлі симетрично розташовані двомаршові кам'яні сходи із шахтами ліфтів, які ведуть до двох головних входів. Також ідентичні сходи, але без ліфтів, містяться у торцях бічних ризалітів дворових крил і ведуть у подвір'я. Розташування квартир у будинку планувалося за коридорним типом, в основному об'ємі приміщення розташовані по обидві сторони загального коридору, причому парадні кімнати виходили вікнами на вулицю, у бічних крилах — лише з однієї сторони.

Чоловий фасад має центрально-осьове розпланування, симетричність якого дещо порушують брама проїзду у лівій частині фасаду та бічний пристінок, акцентований високим уступчастим аттиком на тлі чотирисхилого вінцевого шатра. Центральну вісь підкреслює ризаліт, завершений верхнім півциркульним вікном і високим півкруглим аттиком. Головні входи розташовані у бічних осях фасаду та увінчані лучковими фронтонами. Архітектурно чоловий фасад вирішений у формах неоренесансу. Перший поверх має великі вітрини, поверхи з другого по п'ятий — по сім вікон з кожного боку від центральної осі та великі вікна на центральному ризаліті. Віконні прорізи із другого по четвертий поверх прямокутні, увінчані сандриками різної форми (трикутними — на другому, горизонтальними — на третьому і лучковими — на четвертому поверхах), які підтримуються кронштейнами. Віконні прорізи останнього, п'ятого поверху мають півциркульні перемички, архівольти та рельєфні замкові камені, проміжки між вікнами цього поверху містять сліпі люкарни. Чоловий фасад завершений фризом, оздобленим парами ліплених кронштейнів, і значно винесеним профільованим карнизом. Ажурне металеве огородження даху (збереглося лише в лівій частині фасаду) має ритмічний ряд високих стовпчиків, орнамент огородження даху подібний до ажурного огородження балконів. Чіткий ритм вікон і балконних дверей підкреслюється рустуванням стіни, підвіконними поличками, фільонками та іншими декоративними деталями[4].

Дворовий фасад будинку спланований відповідно до чолового із дотриманням центрально-осьової схеми, де центральну вісь акцентує ризаліт зі сходовою клітиною. Вікна дворового фасаду увінчані П-подібними сандриками.

• квартира № 1: в ній в 1944—1989 роках мешкав Таранов Гліб Павлович, український композитор і педагог музики, професор, доктор мистецтвознавства, Заслужений діяч мистецтв УРСР[4].
• квартира № 7 (восьмикімнатна, на 4-му поверсі): у 1915—1920 роках тут проживав Вагнер Юлій Михайлович, вчений-зоолог, педагог і державний діяч[4].

• 
  Будинок у вересні 2012 року
• 
  Будинок у червні 2013 року
• 
  Будинок у березні 2016 року
• 
  Будинок у жовтні 2017 року
• 
  Дворовий фасад
• 
  Коридор будинку, жовтень 2008 року

• Київ: Кн. 1, ч. 3: С-Я Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Н. Коваленко, Л. Федорова. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2011. — С. 1217–2197. — 3900 прим. — ISBN 966-95478-2-2-2.