Бурдун-Риков Микола Миколайович
Мико́ла Микола́йович Бурду́н-Ри́ков (19 травня 1885, Хрящеватка, Харківська губернія — після 1923) — полковник Армії УНР.
| Бурдун-Риков Микола Миколайович | |
|---|---|
 Полковник | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
19 травня 1885 Хрящеватка |
| Смерть | ? після 1923 |
| Військова служба | |
| Приналежність |
 УНР |
| Вид ЗС |
 Армія УНР |
Життєпис
Служив в армії царської Росії, останнє звання невідоме; себе називав полковником.
Військовики Дієвої армії УНР у своїх спогадах писали, начебто 1919 року служив у Збройних силах Півдня Росії та був командиром Марківського полку. Проте в білоемігрантських джерелах підтвердження цього нема.
Гамченко та Бурдун-Риков прибули на початку липня 1920-го з Ланцута й були направлені до 5-ї дивізії. З 20 липня 1920-го — командир 13-ї стрілецької бригади (5-та Херсонська стрілецька дивізія Армії УНР).
Груднем 1921 — січнем 1922-го — начальник 1-ї запасової бригади Армії УНР.
З 1923 року — на еміграції у Франції. Подальша доля невідома.
В українській армії служив також молодший брат Бурдуна-Рикова — Віктор, навесні 1919 року був комендантом штабу Окремої кінної бригади Дієвої армії УНР.
Джерела
- Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)[недоступне посилання з червня 2019]
- ЦДАВОУ, ф. 1078, оп. 5, спр. 1, С. 2—4 — Список особового складу Гайсинсько-Брацлавської бригади А. Волинця (нач. штабу — Юліан Шепарович) на 6.06.1920