Буриме

Буриме (фр. bouts-rimés — «римовані закінчення») — літературна гра, що полягає у створенні віршів, частіше жартівливих, на задані рими, іноді ще й на задану тему. Іноді до буриме відносять і іншу гру, яку називають також «грою в нісенітницю»: записують кілька рядків або навіть строф і передають листок партнерові для продовження. Буриме існує як рід салонної гри. Завдяки цьому буриме, здебільшого, буває експромтом і має всі його художні особливості.

Історія жанру

Виникнення буриме пов'язано з ім'ям французького поета XVII століття Дюло, що використовував у своїй поетичній практиці заздалегідь складені рими, що вперше дало привід вважати буриме забавною віршованою іграшкою. Гра в буриме потребує відомої винахідливості і версифікаторської дотепності, була у великій моді у Франції в XVII–XVIII століттях. Своїми буриме прославилася французька поетеса m-me Deshoulières. У XIX столітті цю моду намагався воскресити Олександр Дюма, який організував в 1864 р. конкурс буріме й опублікував твори 350 його учасників у книзі "Bouts rimes publies par Al. Dumas " (1865 рік)[1].

Класичні правила буриме

  • Рими повинні бути по можливості незвичайними і укладати різнорідні поняття;
  • Варіація рим не допускається;
  • Тема вірша визначається заздалегідь[1].

Єдиним винятком для зміни рим можна вважати використання перехресних рим, тобто, якщо задано пари рос. закат/ богат, ручей/ничей їх можете заримувати так: рос. закат/ручей/богат/ничей. Слід не забувати про зміст вірша. Вся суть буриме полягає в тому, що з часом зовсім непорівнянних і дивних рим виходить закінчений смисловий вірш[2].

Художні прийоми

Художні прийоми, притаманні в процесі створення буриме, — у використанні заданих рим, — можуть бути виявлені і при створенні звичайних віршів, бо в багатьох випадках, за справедливим зауваженням Теодора де-Банвіля, поетичне натхнення йде від знайденої рими, римою зумовлюється загальний художній сенс цілого. Але при сприйнятті вже готового вірша, коли процес його створення прихований від сприйняття, один з ефектів полягає в несподіванці — і, разом, природності рим по відношенню до загального задуму, при сприйнятті ж буриме, коли рими відомі заздалегідь, аналогічний ефект побудований на несподіванці, — і, разом, природності задуму по відношенню до заданих рим[3]. Зазвичай у буриме використовуються банальні рими, які можуть бути вдалим тільки тоді, коли вони являють риси внутрішньої необхідності, а не примусовості формальності. Приклад банальної рими (горе — море, печаль — даль), внутрішньо виправданою задумом художника, знаходимо у Валерія Брюсова:

Оригінальний текст (рос.)

Когда встречалось в детстве горе
Иль безграничная печаль, —
Все успокаивало море
И моря ласковая даль[3].

Блискуче використання банальної рими (рос. морозы - рос. розы) зустрічаємо у О.С. Пушкіна: він нарочито підкреслює її банальність і тим самим дає їй зовсім несподіване застосування, долаючи саму банальність:

Оригінальний текст (рос.)

«И вот уже трещат морозы
И серебрятся средь полей...
Читатель ждет уж рифмы «розы»,
На, вот, возьми ее скорей»[3].

У Росії, крім О.Пушкіна, майстрами буриме були Д.Мінаєв, А.Голєнішєв-Кутузов[4].

Сучасність жанру

У цій пустелі гаснуть колір, звук… А ти
в Ріку заходиш, в котрій світ вмив рать
отих похресників – які жадали слухати,
співати, знати, жити і вмирать.
Вони також, як ти, хотіли Істини.
Це луни їх пісень ще чуються, либонь?
Їх возлюби! Коли ще, як не в чистому
і чистим, подвигатись на любов?
Збуди у каганці хоч, друже, знов огонь!

Олег Гончаренко «Біль про болі»[5]

Жанр буриме знайшов відгук у творчості самобутнього українського поета Олега Гончаренка, зокрема у збірці «Буремне буриме». Поет у віршах-буриме залучає читача до активного діалогу, до осмислення кожним його власного місця на землі, пишучи нові й абсолютно автентичні вірші на рими з окремих поезій відомих і невідомих українських поетів.

Цікавинки

В 2014 році був знятий фільм «Ігри в темряві» в жанрі поетичного буриме. Для створення фільму його розбили на епізоди, кожний з яких був знятий різними режисерами з різних куточків СНД, більшість з яких є аматорами. При досить малому бюджеті (до 10000$) режисери змогли відтворити у фільмі всі елементи жанру трилера й драми. В цьому фільмі дебютував молодий український режисер Антон Жадько із Запоріжжя, який відомий своїми картинами «Козак та смерть», «Козацькі байки» та «Атиповий таксист».

Примітки

Посилання

Джерела

Литературная энциклопедия

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.