Бурсілись

Усть-Куломський район, Республіка Комі

Рух бурсілись виник в останні роки ХІХ століття у зв'язку з діяльністю мешканця села Мийолдино (Усть-Куломський район) Степана Єрмоліна, який був залучений місцевим священиком для перекладів проповідей мовою комі. Пізніше Степан почав робити письмові переклади біблійних текстів на комі, писати власні релігійні пісні і тексти та самостійно проводити релігійні бесіди із селянами.

Початкові перевірки його текстів Вологодською консисторією не виявили відхилень від православної ортодоксії, однак у 1905 році йому вже було заборонено «вчителювати», а пізніше кілька разів оштрафовано та заборонено виїздити з села.

Тим не менше, релігійний рух продовжував поширюватися на півдні нинішньої Республіки Комі, що у 1910-х роках вимусило Вологодський та Тотемський єпископат спеціально зайнятися пропагандою проти бурсілись; рекомендувалося відлучити Єрмоліна від церкви.

Головним елементом релігійної практики стали «бур кывзöм» (духовні бесіди) — зібрання, які відбувалися вдома у послідовників Єрмоліна і тривали зазвичай цілий день. Під час зборів проводилися проповіді та роз'яснення писання, читалися релігійні тексти, виконувалися складені Єрмоліним та іншими проповідниками пісні та гімни.

Ведучий зборів сидів в кутку під іконами, у перших рядах перед ним сиділи жінки, подалі — чоловіки. Щоби не відволікатися під час співів, чоловіки затуляли собі обличчя руками, жінки — хустками.

Проявом особливої благодаті вважалися видіння та пророцтва. Єрмолін стверджував, що «як сонце не видно через хмари, так де в кого на очах та серці є полуда, щоб не зрозуміти явища духовні».

У 1920-х роках, після смерті Степана Єрмоліна, з'явився новий елемент релігійної практики — «розпинання». Під час зустрічей послідовників бурсілись деякі її учасники падали на підлогу без свідомості, а за деякий час «воскресали», розповідаючи про свої видіння.

Після 1917 і до середини 1920-х років кількість послідовників бурсілись зростала. Під час зібрань громад течії почали обговорюватися господарчі та політичні питання. Більшовицька влада пов'язувалося з приходом антихриста. Бурсілись чинили спротив колективізації, ухилялися від контактів із владою, відмовлялися віддавати дітей до «безбожних шкіл».

Значну частину громад стали очолювати жінки-проповідниці, більше людей ставало «пророками», яких, за донесенням ОДПУ, станом на 1925 рік було близько 80. Бурсілись зазнали репресій, у 1930-х активність руху помітно зменшилася, хоч він і не був остаточно знищений.

Рух знову активізувався з початком російсько-німецької війни, відновилися групові моління та пророцтва. Наприкінці 1940-х років частина мешканців села Мийолдіно відмовлялася вступати до колгоспів, ходили чутки про те, що незабаром розпочнеться війна із США, і СРСР паде. Окремі групи послідовників бурсілись зберігалися у 1960-х роках. Наприкінці 1960-х помер останній пророк руху.

Експедиції, проведені у 1972 та 1999–2000 роках, зафіксували відсутність окремих груп бурсілись та релігійних практик, характерних для руху. Однак у той же час обидві експедиції засвідчили, що і доти під час народних обрядів та домашніх зібрань виконувалися пісні бурсілись. За даними останньої з експедицій переклади псалмів мовою комі, зроблені бурсілись, подекуди включалися до церковних богослужінь.

• Гагарин Ю. В. Бурсьылысь как местная разновидность православия в Коми крае // Этнография и фольклор Коми, Труды Института языка, литературы и истории Коми научного центра УрО АН СССР, Вып. 17, 1976. стр.60-74.
• Чувьюров А. А. Гендерные отношения в религиозно-мистических сообществах (на примере коми этноконфессионального движения «бурсьылысьяс»)