Бухтарминська ГЕС

Бухтарминська гідроелектростанція — ГЕС на річці Іртиш, нижче гирла річки Бухтарма поблизу міста Серебрянськ, Східноказахстанська область, Казахстан. Входить до Іртишського каскаду ГЕС.

Бухтарминська ГЕС
Вид на греблю
49°39′39″ пн. ш. 83°20′52″ сх. д.
Країна  Казахстан
Адмінодиниця Східноказахстанська область
Стан діюча
Річка Іртиш
Каскад Іртишський
Початок будівництва 1953
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1960/1966
Основні характеристики
Установлена потужність 738  МВт
Середнє річне виробництво 2,6  млн кВт·год
Тип ГЕС греблева
Розрахований напір 61,0  м
Характеристики обладнання
Тип турбін радіально-осьові
Кількість та марка турбін 9хРО 70/0937-В410
Кількість та марка гідрогенераторів 9хСВБ-850/190-48
Потужність гідроагрегатів 9х75  МВт
Основні споруди
Тип греблі бетонна водоскидна
Висота греблі 87  м
Довжина греблі 430 м  м
Шлюз є
ЛЕП 220 і 110 кв
Власник Казцинк
ідентифікатори і посилання
Бухтарминська ГЕС
Мапа

Загальні відомості

ГЕС побудована за греблевим типом. Склад споруд ГЕС:

  • правобережна бетонна дамба максимальною висотою 80 м;
  • руслова бетонна дамба максимальною висотою 87 м з одним поверхневим водозливним прольотом * довжиною 18 м;
  • пригреблева будівля ГЕС довжиною 212 м;
  • чотирикамерний однонитковий судноплавний шлюз.

Гідроелектростанція спроектована інститутом «Ленгідропроект».

Потужність ГЕС до реконструкції становила 675 МВт, після реконструкції 2010р. — 738 МВт [1][2], середньорічне вироблення 2,6 млрд кВт · год [3]. ГЕС здійснює покриття пікових навантажень в енергосистемі Казахстану. У будівлі ГЕС встановлено 9 гідроагрегатів з радіально-осьовими турбінами РВ 70/0937-В410, працюючими при напорі 61 м, і генераторами СВБ-850/190-48 потужністю по 75 МВт. Виробник турбін — Ленінградський металевий завод, генераторів — новосибірське підприємство «Елсіб». До реконструкції, на станції стояли радіально-осьові турбіни РО-211-ВМ-410 і діагональна турбіна Д45-5-ВМ-435 (станційний номер 7). Один з гідроагрегатів обладнаний експериментальною спіральною камерою з подвійним підведенням води. Напірні споруди ГЕС довжиною 430 м утворюють велике Бухтармінське водосховище, що має у своєму складі озеро Зайсан.

Історія будівництва та експлуатації

Будівництво ГЕС почалося в 1953 році, перший агрегат пущений в 1960 році, на повну потужність станція введена в 1966 році. Після спорудження греблі утворився підпір висотою 67 м, який поширився по Чорному Іртишу на 100 км, в результаті чого рівень озера Зайсан піднявся на 7 м, площа озера збільшилася в 3 рази і воно стало частиною Бухтарминського водосховища.

Спочатку на ГЕС були встановлені турбіни потужністю по 75 МВт, в тому числі, вперше в СРСР, була встановлена ​​експериментальна діагональна гідротурбіна (пізніше турбіни цього типу були встановлені також на Зейській і Колимській ГЕС). З 1960 року станція входила до складу «Алтайенерго», з 1996 року — до складу АТ «Бухтармінська ГЕС», що входить до державного холдингу «Самрук».[4] З 1997 року станція передана в довгострокову концесію АТ «Казцинк», яке і здійснює управління станцією.

На ГЕС здійснена масштабна програма технічного переозброєння та реконструкції. Зокрема, в 2001-2010 роках були замінені робочі колеса гідротурбін і реконструйовані гідрогенератори, що дозволило збільшити потужність станції до 738 МВт[5][6].

Примітки
  1. «Казцинк» ввел в эксплуатацию 100 километровую ЛЭП
  2. Силовые машины, с.3 На Бухтарминской ГЭС введён в эксплуатацию последний, девятый по счёту гидроагрегат. Архів оригіналу за 24 жовтня 2013. Процитовано 19 жовтня 2013.
  3. http://kgen.gov.kz/documents/analytics/reports/obl_vko/K-7233722-E/K-7233722-E.ppt Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine. Бухтарминская ГЭС]
  4. Акционерам - Архив
  5. Второе дыхание ГЭС
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 жовтня 2013. Процитовано 19 жовтня 2013.

Ресурси Інтернету
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.