Білий легіон (Білорусь)

Бі́лий легіо́н (біл. Белы легіён) — білоруська націоналістична організація. Заснована у 1996 році.

Метою організації був захист незалежності Білорусі, яка тоді була під загрозою через підписання союзних угод з Росією.

Заснування

Організація «Білий легіон» була заснована у 1996 році, молодшими членами Білоруського об'єднання військових (БОВ), на базі його молодіжного крила «Остов» (Дружини регіональної охорони та безпеки, т. зв. «Чорні кістяки»).

1996–2000

Члени «Білого Легіону» були активними учасниками всіх мітингів і ходів, які мали на меті захист незалежності Білорусі в 1996–1999 рр.. Але «Білий Легіон» робив ставку не на відкриту демонстрацію, а на конспірацію і підпільну структуру. Уже навесні 1996-го увагу громадськості та журналістів привернули їх таємничі прапори — червоні полотнища з чорним колом і білим старовинним знаком «споришу» — які піднімалися над натовпом демонстрантів в найнебезпечніші моменти політичних акцій. Під час акцій і мітингів часто лунав бойовий клич «Слава нації!». Державні спецслужби в 1997-му році організували ряд провокацій навколо «Білого легіону», в тому числі жорстоке побиття його лідера Сергія Числова — той потрапив до лікарні з численними переломами .

Члени «Білого Легіону» брали участь у відомій демонстрації «Марш свободи» 17 жовтня 1999 року, яка закінчилася сутичками з міліцією на розі вулиць Фрунзе та Першотравневої. Тоді 20 000 чоловік вийшли на вулиці Мінська, щоб вимагати відставки Лукашенка та розслідування зникнень відомих політиків. Міліція та спецназ кілька разів атакували і відступали, в результаті під час акції 53 міліціонера отримали ушкодження.

В кінці 1999 року «Білий легіон» практично зник з вуличної арени — частина його членів пішла в бізнес, а решта — зосередилась на підготовці окремих молодіжних груп. Так основною діяльністю організації стали участь у щорічних спортивних вишкільних зборах і таборах в різних куточках Білорусі, а також члени «Білого легіону» охороняли національні культурні акції та незалежні ЗМІ.

Кількість учасників Білого Легіону в 1996–1999 роках становила приблизно 200 осіб. Організація мала своїх прихильників у багатьох містах Білорусі, а також у різних соціальних групах: від спортсменів і військовослужбовців до творчої інтелігенції. Симпатизуючий організації колектив музикантів «КРИВАКРИЖ» навіть записав гімн «Білого Легіону» з однойменною назвою.

Репресії проти членів організації

У березні 2000 р. був затриманий Мирослав Лозовський за поширення листівок «Білого легіону». А ще раніше — в серпні 1998 р. знову ж за розповсюдження організаційних листівок був затриманий Ігор Корсак. Його звинувачували також у «розповсюдженні фашистської символіки», але експерти мистецтвознавці визнали, що емблема «Білого легіону» — знак «спориш» — не має відношення до фашизму і є елементом білоруського традиційного орнаменту (в тому числі, він поміщений на сучасному державному прапорі Республіки Білорусь). На початку 2000-х організація оголосила про припинення свого існування через те, що на їх думку: «суспільна необхідність бойової організації націоналістів відсутня, оскільки небезпеки суверентітету Республіці Білорусь більше не існує». Після цієї заяви організація фактично припинила свою публічну діяльність.

Після 2000

У серпні 2002 року з'явилася інформація про іспит на отримання «сталевого берету» друзями «Білого Легіону». У той же час у польському журналі для любителів військової справи «Komandos» (№ 12, 2002) з'явився нарис журналіста Єжи Рогволода про історію і діяльність «Білого легіону», добре прикрашений фотографіями. Під однією з фотографій, на якому маля в камуфляжі з автоматом, підпис: «Легіон перш за все займається вихованням патріотичної молоді».

У 2006 році члени «Білого Легіону» були помічені в охороні кандидата на пост президента РБ Олександра Козуліна, однак та охоронна діяльність не була пов'язана з офіційною позицією організації, а було приватною ініціативою окремих членів.

Останній раз згадки про «Білий Легіон» з'явилися у 2008 році, коли колишніх керівників організації Ігоря Корсака, Мирослава Лозовського та Сергія Числова затримали у справі про вибух 3-го липня 2008 року, проте незабаром звільнили з-під варти. Підозри були абсолютно необґрунтовані, тому що справжній патріот ніколи не піде на шкоду своєму народові, навіть якщо і не згоден з сучасною політикою держави.

Події 2017 року

Ввечері 21 березня 2017 року Мирослав Лозовський був затриманий білоруськими силовими структурами та, можливо, побитий. На його квартирі був проведений трус.[1] Також в країні були затримані декілька інших активістів патріотичного руху (разом принаймні 11 людей).[2] Чи пов'язані ці затримання з діяльністю «Білого легіону» — наразі (22.03.17) невідомо; однак відбулися вони одразу після заяви Лукашенка про нібито затримання на території країни десятків озброєних бойовиків, тренувальні табори яких знаходилися як всередині країни, так буцімто і на території України, Литви та Польщі.[3] Ці акції силовиків є продовженням хвилі арештів громадян[4][5], яка почалась після проведення в Білорусі так званих «маршів недармоїдів» — акцій протесту проти «Декрету про попередження соціального утриманства», виданого Лукашенком.

Співпраця з іншими організаціями

«Білий легіон» робив ставку на молодь, що брала участь в опозиційних акціях. Легіонери приймаючи присягу отримували відповідний знак, на якому було вигравіювано: «Гордість і честь». Діяльність організації зводилась до участі практично у всіх вуличних акціях опозиції і поширення листівок. «Білий легіон» не виключав збройних методів боротьби. Найбільш зухвало групи «легіону» проявили себе спільно з бойовиками української організації УНА-УНСО — розв'язали зіткнення з силами правопорядку у Мінську. Зокрема Д. Корчинський, один з лідерів УНСО того часу у свої книзі «Війна в натовпі» написав:

На десяту річницю Чорнобильської катастрофи опозиція в Мінську готувала масові заходи. Я вирішив, що ми могли б їх радикалізувати. Білоруси були готові страждати за ідею, необхідно було їх навчити вбивати за ідею. Я відправив до Мінська кілька груп (всього кілька десятків чоловік). Вони добиралися різними шляхами. Єдине, що я говорив їм на прощання -

"провокація, репресія, революція". Одну з груп затримали в невеликому білоруському містечку і, протримавши дві доби, депортували. Всі інші дісталися. Там вони організували сутички з ОМОНом, перевернули дві міліцейські машини, зуміли перетворити пересічну демонстрацію в передмову цивільної війни. На жаль, продовження не відбулося... Більшості наших вдалося вдало вислизнути з Мінська, однак сім людей були виловлені і звинувачені в організації масових заворушень... Ми намагалися підняти хвилю обурення в Україну, активізувати пресу і уряд. Все невдало... Ми продовжували провокації в Білорусі. Нашим завданням було поселити в головах молоді ідею про необхідність терору. Ми масово засилали в Мінськ та інші міста інструктивні і пропагандистські матеріали.

Примітки
  1. Былы лідэр «Белага Легіёну» Лазоўскі затрыманы і зьбіты, у кватэры адбыўся ператрус.
  2. Арышты пасьля заявы Лукашэнкі пра «лягеры баевікоў»: да 11 затрыманых.
  3. Лукашэнка заявіў, што ў Беларусі затрымалі дзясяткі баевікоў са зброяй.
  4. Яны сустрэнуць Дзень Волі ў турме. Поўны сьпіс арыштаваных. Абнаўляецца.
  5. Штрафы і арышты да 15 сутак. Міліцэйскае пасьляслоўе да «маршаў недармаедаў».

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.