Бірманське письмо

Подібно до багатьох інших індійських писемностей бірманське письмо походить від письма брахмі, перші пам'ятки якого датуються III століттям до н. е. З часом з письма брахмі розвинулися численні регіональні варіанти, які подеколи мають дуже суттєві відмінності.

У VIII столітті на теренах теперішньої держави М'янма було впроваджено один з варіантів брахмі — монське письмо для запису монської мови[1] Коли на зе́млі М'янми примігрували бірманці, вони перейняли систему письма етносу мон. Найдавніші писемні пам'ятки бірманським письмом датуються XI століттям.[2] З часом з первинно гострокутного шрифту сьогоднішньє закруглене письмо. Загруглені літери завдячують своїй появі матеріалу, на якому вони писалися, а саме пальмовому листю. При використанні рівних штрихів пальмове листя можна було швидше порізати чи розщепити.[1]

2016 р. бірманський уряд запропонував поступову реформу викладання бірманської абетки в школах. Буддійські монахи сприйняли реформу як загрозу, оскільки рідко вживані літери, потрібні лише для передачі палійських релігійних текстів, було віднесено до «другорядних»[3].

33 літери бірманського письма

У бірманській абетці існує 45 літер: 34 приголосних, 11 голосних (7 основних, що змінюються в трьох тонах). Приголосні діляться на групи по п'ять літер, за винятком останніх трьох. Шість літер використовуються тільки в запозиченнях з мови палі. Подібно до інших індійських писемностей, звуки можуть бути змінені шляхом додавання діакритичних знаків під або поруч з літерою. Використовуються спеціальні символи для позначення тону звуку.

Певні приголосні в поєднаннях можуть утворювати лігатури, в яких кінцева літера розміщується під попередньою. Вони використовуються в скороченнях та для позначення санскритського або палійського походження слова.

За мьянманською класифікацією знаки поділяються на п'ять груп:

• Бі (бжи) — приголосні літери (алфавіт)
• Тра — знаки голосних і тонів (ечха та ін.)
• Бітве (бжитве) — лігатури приголосних в бірманській писемності. Алфавіт лігатур (ек'ябжитве) є четвертим рівнем загального мьянманського алфавіту та розташовується після діактиричного знаку «ете». Знання ек'ябжитве необхідне для орієнтації в бірманському словнику та списках, побудованих за мьянманським алфавітом.
• Ете — фіналі.
• Салоусін — дворівневий запис приголосних лігатур в словах палійського походження.

Спочатку бірманське письмо використовувалося для написання буддистських текстів мовою палі, а згодом було пристосоване до бірманської мови за допомогою складної системи діакритичних знаків та зміни вимови деяких літер.

Наразі буддистські тексти в Бірмі друкуються бірманським шрифтом.

• Трипітака бірманським шрифтом

Використовується десяткова система числення. Порядок написання цифр такий самий, як при використанні арабських цифр.

• Aung-Thwin, Michael (2005). The mists of Rāmañña: The Legend that was Lower Burma (вид. illustrated). Honolulu: University of Hawai'i Press. ISBN 978-0-8248-2886-8.
• Harvey, G. E. (1925). History of Burma: From the Earliest Times to 10 March 1824. London: Frank Cass & Co. Ltd.
• Herbert, Patricia M.; Anthony Milner (1989). South-East Asia. University of Hawaii Press. ISBN 978-0-8248-1267-6.
• Lieberman, Victor B. (2003). Strange Parallels: Southeast Asia in Global Context, c. 800–1830, volume 1, Integration on the Mainland. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-80496-7.
• A History of the Myanmar Alphabet. Myanmar Language Commission. 1993. Архів оригіналу за 26 березня 2010. Процитовано 30 серпня 2010.
• Representing Myanmar in Unicode Details and Examples. Martin Hosken. Процитовано 24 липня 2012.

• Бірманське письмо на сайті Omniglot (англ.)
• Лекції У Чау Тун (англ.)
• Віртуальна клавіатура