Бірман Степан Павлович

Народився у бідній багатодітній єврейській родині. Після закінчення 1908 року комерційної школи (академії) в Будапешті працював у Аграрному банку. У 1912 році вступив до Соціал-демократичної партії Угорщини.

У роки Першої світової війни від березня 1915 до 1918 року — на російському й італійському фронтах у діючій австро-угорській армії.

Перебував серед прихильників встановлення радянської влади в Угорщині в 1918—1919 роках, працював у банківській системі Угорської радянської республіки, вибирався головою Будапештської центральної робітничої і солдатської ради.

У 1919—1922 роках — в'язень угорської тюрми. 22 березня 1922 року переїхав до Москви завдяки обміну політв'язнів Угорщини на військовополонених колишньої Австро-Угорської імперії в Росії.

Від 1923 року — економіст тресту Головметал СРСР, з 1926 року — заступник голови правління тресту «Південсталь» (головної металургійної бази СРСР).

У 1927 — грудні 1929 року — голова правління тресту «Південсталь». Прихильник принципів товарно-грошового, ринкового розвитку СРСР, запровадив методи господарського розрахунку на підприємствах вищезгаданого тресту.

З грудня 1929 року — керівник планово-економічного відділу Вищої ради народного господарства (ВРНГ) СРСР, заступник начальника Всесоюзного об'єднання будівництва нових заводів чорної металургії (2-ї металургійної бази країни за Уралом (Магнітогорський та Кузнецький металургійні заводи)). Навесні 1930 року звільнений з посади заступника начальника Всесоюзного об'єднання будівництва нових заводів чорної металургії і залишений лише керівником відділу ВРНГ СРСР.

1 грудня 1932 — 16 серпня 1937 року — директор Дніпропетровського металургійного заводу імені Петровського Дніпропетровської області. Під його керівництвом завод став одним із найпотужніших підприємств чорної металургії СРСР.

8 серпня 1937 року вивезений до Москви, де через кілька днів раптово помер у Кремлівській лікарні у віці 46 років. Похований на Новодівочому кладовищі в Москві.

• Бірман Іштван