Вадд

Вадд (араб. ود‎ — «улюблений») — ім'я бога місяця та зрошення в давньоарабській міфології. В офіційному пантеоні він посідав друге місце після Астара. У святилищі оазису Думат були зібрані статуї різних давньоарабських богів, серед них була і гігантська статуя божества Вадда у вигляді людини з мечем, списом, луком і сагайдаком стріл [1] . Вадда згадується в Корані в сурі Нух як один з богів, яким поклонявся народ Нуха разом з іменами інших ідолів — Сува, Йагуса, Йакука, Насра [2].

І вони замислили велику змову та сказали: "Не цурайтеся ваших богів: Вадда, Суви, Йагуса, Йаука і Насра".

Храм, присвячений Вадду, знесений за наказом пророка Мухаммада загоном Халіда ібн аль-Валіда. Ті, хто чинив опір знесенню, були вбиті[3][4].

Примітки

Міфи народів світу, 1980-1982.
А. Алі-заде, 2007.
William Pickthall, Marmaduke (1967). Islamic culture, Volume 9. Islamic Culture Board. с. 191. ISBN 978-1-142-49174-1. Original is from the University of Virginia
ibn al Kalbi, Hisham (1952). The book of idols: being a translation from the Arabic of the Kitāb al-asnām. Princeton University Press. с. 48. ASIN B002G9N1NQ.

Література

Вадд. А. Г. Лундін

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[FOOTNOTEМіфи_народів_світу1980-1982-1] Міфи народів світу, 1980-1982.

[FOOTNOTEА._Алі-заде2007-2] А. Алі-заде, 2007.

[3] William Pickthall, Marmaduke (1967). Islamic culture, Volume 9. Islamic Culture Board. с. 191. ISBN 978-1-142-49174-1. Original is from the University of Virginia

[4] Kalbi, Hisham (1952). The book of idols: being a translation from the Arabic of the Kitāb al-asnām. Princeton University Press. с. 48. ASIN B002G9N1NQ.