Вадомар

Про його батьків замало відомостей. На початку 350-х років разом з братом Гундомадом воював проти римського імператора Констанція II, але після поразки брати вимушені були укласти мир з Римом, отримавши статус федератів. У 357 році після загибелі брата очолив алеманів-брісгавів. Разом з іншими королями алеманів у 359 році, спонукаємий імператором, вирішив виступити проти цезаря Юліана. Проте останній того ж року раптово перейшов Рейн, змусивши алеманів підкоритися без бою та укласти мирний договір на колишніх умовах.

У 360 році, скориставшись початком відкритого протистояння Юліана і Констанція II, Вандомар напав та пограбував прикордонні області провінції Реції. Водночас відправив листа до Констанція III з пропозицією атакувати Юліана в обмін на нові дарунки та землі. Втім ці перемовини було викрито, Вандомара запрошено на бенкет до Юліана, де арештовано. Потім відправлено до Іспанії. Новим королем алеманів-брісгаві поставлено сина Вандомара — Вітікаба.

Лише після смерті імператора Юліана зумів повернутися із заслання. Новий імператор Іовіан того ж року призначив Вадомара дуксом провінції Фінікія. Згодом брав участь у військовій кампанії імператора Валента проти узурпатора Прокопія у 366 році.

У 370—373 роках брав участь у війнах з Персією. Можливо загинув у битві біля Адріанополя 378 року.

• Arnold Hugh Martin Jones, John Robert Martindale, John Morris, «Vadomarius», The Prosopography of the Later Roman Empire, volume 1, Cambridge University Press, 1992, ISBN 0521072336, p. 928.
• Dieter Geuenich: Die alemannischen Breisgaukönige Gundomadus und Vadomarius. In: Sebastian Brather, Dieter Geuenich, Christoph Huth (Hrsg.): Historia archaeologica. Festschrift für Heiko Steuer zum 70. Geburtstag. de Gruyter, Berlin u. a. 2009, ISBN 978-3-11-022337-8, S. 205—216.
• Lenski, Noel Emmanuel, Failure of Empire: Valens and the Roman State in the Fourth Century A.D., University of California Press, 2002, ISBN 0520233328, pp. 78, 174—175.