Валеран II (герцог Лімбурга)

Походив з Лімбурзького дому. Другий син Генріха III, герцога Лімбургу, та Софії фон Саарбрюкен. Народився близько 1175 року. Рано оженився з представницею Лотаринзького дому, отримавши як посаг сеньйорію Моншау.

У 1190 році разом з батьком відправився в Третій хрестовий похід. У Палестині вони приєдналися до армії англійського короля Річарда I. У 1192 році повернулися на батьківщину. 1194 році брав участь у битві біля Новіль-сюр-Меєнь, де його батько на чолі коаліції зазнав поразки від графа Бодуена V де Ено.

У 1196 році разом з батьком брав участь у повстанні проти імператора Генріха VI Гогенштауфена, який в цей час перебував в Італії. Після смерті Генріха VI в 1197 році брав участь у виборі німецьким королем Філіппа Гогенштауфена. У 1206 році Валеран брав участь в битві біля Вассенбергу, де супротивники Гогенштауфена — Оттон Брауншвейзький і Бруно IV фон Зайна, архієпископ Кельна, зазнали нищівної поразки. Після вбивства Філіппа I, короля Німеччини, в 1208 році разом з батьком перейшов на бік Оттона Брауншвейзького, якого було оголошено королем Німеччини.

У 1211—1212 роках Валеран в складі армії Генріха I, герцога Брабанту, брав участь у війні проти Гуго де П'єррпона, єпископа Льєжа, прихильника Гогенштауфенів. 1213 року помирає дружина Валерана.

1214 році у складі війська імператора Оттона IV брав участь у битві при Бувіні, де імператорська армія зазнала поразки. Того ж року Валеран оженився з Ермезіндою II, графинею Люксембургу. У 1214 і 1216 році спробував відвоювати Намюр (родинний спадок дружини) в Філіппа II, маркграфа Намюрського, проте марно. 1217 року між ними укладено мирний договір, що підтвердив статус-кво. Водночас у 1216—1217 роках безуспішно намагався захопити Північний Айфель в Енгельберта I фон Берга, архієпископа Кельна.

1217 року доєднався до П'ятого хрестового походу. У 1218 році брав участь в облозі Дамієти. Невдовзі в союзі з Дітрихом V, графом Клеве, Вільгельмом III, графом Юліхом, висунув претензії від імені сина та невістки на графство Берг, внаслідок чого вступив у конфлікт з Енгельбертом I фон Берг, архієпископом Кельна. Війна виявилася невдалою. 1220 року після поразки своїх союзників Валеран уклав мирний договір з архієпископом, за яким останній отримував графство Берг, а син і невістка Валерана ставали спадкоємцями цього графства.

1221 році після смерті батька успадкував герцогство Лімбург і графство Арлон, оскільки до того помер його старший брат Генріх. Слідом за цим знову спробував відвоювати Намюр, але марно. За Другим Дінанським договором від імені дружини і себе відмовився від прав на Намюрське маркграфство.

1226 року брав участь у поході короля Генріха Гогенштауфена до Італії. Після повернення звідти Валеран III помер. У герцогстві Лімбург йому спадкував син Генріх IV, а в графстві Люксембург — дружина Ермезінда стала одноосібною правителькою.

1. Дружина — Кунігунда, донька Фрідріха I, герцога Лотарингії

Діти:

• Софія (д/н—1226/1227), дружина Фрідріх II, граф Альтена і Ізенбергу
• Матильда (д/н—1234), дружина Вільгельма III, графа Юліх
• Генріх (1195—1247), герцог Лімбургу, граф Берга
• Валеран (д/н—1242), сеньйор Моншау

2. Дружина — Ермезінда II, графиня Люксембургу.

Діти:

• Катерина (1215—1255), дружина Матьє II, герцога Лотарингії
• Генріх (1216—1271), граф Люксембургу, граф Арлона, маркграф Намюра
• Жерар (1223—1276), граф Дарбюі

• Gade, John A. (1951). Luxemburg in the Middle Ages. E.J. Brill.
• Loud, Graham A.; Schenk, Jochen, eds. (2017). The Origins of the German Principalities, 1100—1350: Essays by German Historians. Routledge.