Венгард TV3

Венгард TV3 англ. Vanguard TV3, Авангард, (Test Vehicle 3, третій випробувальний апарат), (Vanguard 6.5in Satellite 1) — перша американська спроба запустити штучний супутник Землі. Це був маленький апарат, розроблений для перевірки можливості запуску триступеневою ракетою-носієм Венгард супутника і перевірки впливу на нього і його системи довколаземного космічного середовища. Він також мав використовуватись для геодезичних вимірювань за допомогою аналізу орбіти.

Венгард TV3
Венгард TV3, виставлений в Національному музеї авіації і космонавтики Смітсонського інституту
Основні параметри
COSPAR ID 1957-F01
NORAD ID VAGT3
Організація Військово-морські сили США
Виготівник Naval Research Laboratory (NRL)
Дата запуску 6 грудня 1957
16:44:34 UTC
Ракета-носій Венґард
Номер запуску Vanguard TV3
Космодром Мис Канаверал, майданчик 18A
Тривалість польоту 2 секунди
Технічні параметри
Маса 1,36
Розміри діаметр 152 мм
Джерела живлення ртутно-цинкові батареї; шість панелей сонячних батарей, змонтованих на корпусі
Прилади
Прилади два передавачі, два терморезистори.
Транспондери
Транспондери 10 мВт і 5 мВТ
Діапазон(и) 108 МГц і 108,03 МГц

Запуск
Вибух ракети-носія Венгард під час запуску 6 грудня 1957 року

6 грудня 1957 року під час запуску на мисі Канаверал ракета-носій почала злітати, але через дві секунди після відриву, піднявшись на 1,2 м, втратила тягу і почала падати на стартовий майданчик. Встановлено, що паливні баки розірвались і вибухнули, знищивши ракету-носій і частково пошкодивши стартовий майданчик. Супутник залишився цілим і приземлився недалеко, а його передавачі продовжували передавати сигнал радіомаяка. Однак супутник було пошкоджено і неможливо використати повторно. Нині він виставлений в Національному музеї авіації і космонавтики Смітсонського інституту. Зовнішній вигляд змінили, щоб показати, яким його знайшли на стартовому майданчику.

Точну причину аварії не встановлено, загальноприйняте пояснення — низький тиск у паливному баку до початку нагнітання палива турбонасосом через витік з інжектора спричинив загорання в паливній системі під час запуску.

Опис

Апарат був алюмінієвою сферою масою 1,36 кг і діаметром 152 мм. Всередині розміщувались: ртутно-цинкові батареї; два передавачі: 10 мВт 108 МГц і 5 мВТ 108,03 МГц. Живлення мали забезпечувати шість панелей сонячних батарей, змонтованих на корпусі. Зі сфери стирчали шість коротких антен. Передавачі призначались для передачі технічних і орбітальних даних, вони також використовувались для визначення кількості електронів між супутником і наземними станціями. Апарат також мав два терморезистори для вимірювання внутрішньої температури, щоб визначити ефективність теплозахисту.

Реакція

Внаслідок невдалого запуску на Нью-Йоркській фондовій біржі тимчасово зупинилась торгівля акіями компанії Martin Company — головного виготівника ракети-носія.

Американські газети, в новинах і заголовках обігрували назву перших радянських супутників Спутнік, і називали американський апарат «Flopnik» (від англ. to flop, провал),[1] «Kaputnik»,[2] «Oopsnik» (від англ. oops, ой, отакої) і «Stayputnik» (від англ. to stay, стояти)[3]

Згодом аналізи характеризували технологічний збій як приниження і втрату престижу США, що самопроголошували себе світовим лідером в науці і технології.

Посилання

Програма Венґард
Список запусків за програмою Венґард (англ.)

Примітки
  1. Sparrow, Giles (2007). Space Flight. Dorling Kindersley. ISBN 075662858X.
  2. Burrows, William E. (1999). This New Ocean: The Story of the First Space Age. Modern Library. с. 205. ISBN 0375754857.
  3. Alan Boyle (4 жовтня 1997). Sputnik started space race, anxiety. MSNBC. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 19 квітня 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.