Веселовський Роман Олександрович

Роман Олександрович Веселовський[1] народився 1 липня 1937 р. в м. Ташкент. У 1959 р. закінчив Казанський хіміко-технологічний інститут. Після закінчення інституту працював у м. Перм інженером у науково-дослідній установі. У 1962 р. вступив до аспірантури Інституту хімії полімерів і мономерів АН УРСР, однак дисертаційну роботу виконував у фізико-хімічному інституті імені П.Я. Карпова (М. Москва), куди був відряджений. Наукову діяльність Р.О. Веселовський продовжив з 1965 р. в ІХВС АН УРСР молодшим науковим співробітником у групі медичних полімерів відділу кінетики і механізму реакцій полімеризації. 3 1975 р. Р.О. Веселовський очолював науковий відділ полімерних клеїв.

Веселовським Р.О. було створено ряд полімерів медичного призначення, зокрема біосумісний полімер, здатний склеювати тканини живого організму без їх осушення і в заданий час заміщуватися на тканини організму, а також полімерні покриття для лікування опіків та ін. За проведені дослідження колективу вчених, за участі Романа Олександровича Веселовського, була присуджена Державна премія УРСР в галузі науки і техніки. Основним напрямом діяльності було дослідження всіх стадій утворення і руйнування адгезійних з'єднань і використання отриманих знань для розробки принципів регулювання властивостей адгезивів. Один з таких принципів базувався на використанні в адгезивах реакційноздатних поверхнево-активних речовин (РПАР), поверхнева якість яких змінюється за заданим механізмом у міру тверднення адгезиву. Використання РПАР вперше в світі дало змогу створити клеї для склеювання з дуже високою міцністю металів і інших матеріалів не лише на повітрі, а й під водою і в середовищі нафтопродуктів; покриття, які можна наносити на мокрі іржаві метали та ін. Розробка спеціальних полімерних добавок дала змогу практично повністю нівелювати внутрішню напругу на межі розділу полімер - метал і реалізувати ситуацію, коли під дією напруги відбувається не зменшення, а збільшення міцності полімеру. Ці дослідження дали змогу створити товсті армовані полімерні покриття, які при нанесенні на деградований метал здатні припинити його педальшу Деградацію і відновити несучу здатність. Полімерні композиційні матеріали, створені з використанням указаних принципів, були застосовані при відновленні сотень суден, нафтових резервуарів, великогабаритних насосів у Середній Азії, трубопроводів та інших об”єктів. Знайдені можливості регулювання властивостей полімерів дали змогу застосувати їх у найнесподіваніших місцях, зокрема, при проходці Сєвєро-Муйського тунелю на БАМі. Проведені Р.О. Веселовським дослідження Дали змогу знайти підхід до вирішення насущних проблем. Так фотоініційованою полімеризацією армованих непрозорих олігомерів, здійсненою за участі співробітників Інститут фізичної хімії НАН України і їх хімічним щепленням на поверхню металу за допомогою електричних імпульсів, виконаним за участі співробітників інституту проблем міцності НАН Україниінституту проблем міцності НАН України було розроблено метод швидкого, дешевого і надійного санування деградованих трубопроводів безтраншейним методом. У свою чергу, проблема відновлення деградованих залізобетонних конструкцій і споруд була вирішена шляхом застосування спеціально розроблених мономерів. Просочення цими мономерами бетону, цегли, деревини та інших пористих будівельних матеріалів у декілька разів збільшує їхню міцність і термін експлуатації, при цьому просочення можна проводити навіть під водою. Ще одним цікавим напрямом наукової діяльності Р.О. Веселовського є визначення можливості регулювання структури сітчастих полімерів за допомогою ПАР. З метою такого регулювання в олігомер вводиться ПАР, здатна утворити в ньому просторовий каркас, що є матрицею при подальшому формуванні сітчастого полімеру з олігомеру. За умови специфічної взаємодії молекул олігомеру і ПАР, молекули олігомеру механічно іммобілізуються, внаслідок чого утворюється полімер, для якого характерна практично бездефектна структура. Це приводить до різкого збільшення механічних характеристик полімеру і його хімічної стійкості. Р.О. Веселовському вдалося створити полімерні покриття із звичайних полімерів, стійких до дії суміші різних розчинників. Крім того, змінюючи структуру каркаса, можна отримувати різні за властивостями полімери з однієї і тієї ж вихідної полімерної сировини. Р.О. Веселовський показав, що знайдені ним закономірності можуть бути використані і для регулювання властивостей бетону, який за своєю природою теж є полімером неорганічної природи. Наприклад, знайдено, що міцність бетонного каменя може зрости в два рази при його формуванні з бетонної суміші, що містить всього тисячні долі відсотка структуроутворюючого ПАР. Ліцензія на ряд патентів була продана фірмі КеМміра (Фінляндія) і її Дочірній фірмі Макферсон полімеріс (Англія).

За наукові досягнення РО. Веселовському зі співробітниками була присуджена Державна премія СРСР у галузі науки і техніки.[2]

Роман Олексійович Веселовський - автор 8 монографій, 150 авторських свідоцтв СРСР і патентів України на винаходи, а також понад 200 статей у різних наукових журналах.

Інститут хімії високомолекулярних сполук НАН України 50 років 1958-2008 Київ-2008 Лебедєв Є.В. (відп. редактор)