Взаємодіючі свердловини

Взаємодіючі свердловини свердловини, в яких сума радiусiв впливу є бiльшою вiд вiдстані мiж ними (рис. 1).

Рис. 1. Взаємодіючі свердловини.
Рис. 2. Пониження за взаємодії свердловин.

Гідродинамічна взаємодiя свердловин є досить складною. Розглянемо приклад взаємодії двох свердловин, розташованих на відстані L (рис. 2). Як ми бачимо, відстань L є меншою за радіуси впливу R1 та R2. Під час відкачки води із свердловини 1 рівень води в ній знизиться на величину S1, а у свердловині 2 рівень понизиться на величину s1. За пониження в сердловині 2 рівня на S2, в свердловині 1 рівень знизиться на величину s2. За одночасного відбору води з обох свердловин депресійні лійки накладуться одна на одну, рівень води у міжсвердловинному просторі знизиться ще більше, а крива депресії займе положення, показане на рис. 6.12 штрих-пунктирною лінією. Чим більше наближеними є свердловини одна до одної, тим більшого рівня пониження буде досягнуто. При цьому дебіт кожної із взаємодіючих свердловин Q1 буде меншим від того, яким він був би у кожної окремої свердловини Q.

За L=R1+R2 або L=2R взаємодії свердловин не буде, інтерференція дорівнюватиме одиниці, а зниження депресійних кривих не відбудеться. За зменшення відстані між свердловинами буде зменшуватись і величина інтерференції. Так за відстані, яка дорівнює R; 0,5R; 0,2R; 0,02R та 0,002R інтерференція, відповідно, складатиме 0,97; 0,90; 0,81; 0,64 та 0,53.

В процесі буріння групи свердловин, призначених для водопостачання, з метою зменшення довжини водопровідних труб свердловини доцільно розташовувати на відстані половини радіуса впливу.

Під час осушення, коли основною метою є пониження депресійної кривої між свердловинами, бурити їх слід на відстані 0,1R.

Література

  • Інженерна геологія (з основами геотехніки): підручник для студентів вищих навчальних закладів /Колектив авторів: В. Г. Суярко, В. М. Величко, О. В. Гаврилюк, В. В. Сухов, О. В. Нижник, В. С. Білецький, А. В. Матвєєв, О. А. Улицький, О. В. Чуєнко.; за заг. ред. проф. В. Г. Суярка. — Харків: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2019. — 278 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.