Вилога
Вило́га — відвернутий край на грудній частині, рукавах або інших елементах одягу. Може показувати підкладку або бути виконаною з матеріалу з іншими кольором чи фактурою. Також може бути зробленою з хутра чи прикрашеною іншим способом — вилоги на рукавах каптана у XIII-XVII століттях облямовували парчею[1], на Закарпатті у національному костюмі вилоги внизу штанин оздоблюють вишитими орнаментами[2].
Вилога на кінці рукава військового одягу має назву обшлаг (від нім. Aufschlag). Термін набув поширення за часів Гетьманщини з середини XVIII ст., хоча зустрічався вже в кінці XVI ст.[3]. Також використовувалися слова польського та угорського походження карваш, кавраш[4]. Залежно від виду одягу вилога на рукавах мала різний розмір і форму, наприклад, рукава жупана мали невеликі вилоги, підшиті іншою тканиною, а рукава черкески закінчувалися широкими розрізними вилогами[4][5].
Поширені також вилоги на грудях верхнього одягу. Наприклад, комір лемківської чугані переходить у вилоги, які йдуть вниз до самого подолу[6]. Вилога на грудній частині піджака, фрака, пальта і подібного одягу має назву лацкан. Розмір та форма лацкана залежить від призначення одягу і моди.
Примітки
- Історія української культури. : у 5 т. / гол. ред. Ярослав Ісаєвич. — К. : Наукова думка, 2001. — Т. 2: ХІІІ – сер. XVII століття. — 848 с.
- Національний український костюм. Етнохата.
- Військовий костюм, 2012, с. 35.
- Військовий костюм, 2012, с. 25.
- Військовий костюм, 2012, с. 52.
- Українські костюми XV—XVII ст.
Джерела
- Є. В. Славутич. Військовий костюм в Українській козацькій державі : Уніформологічний словник. — К. : Інститут історії України НАН України, 2012. — 171 с. — ISBN 978-966-02-6622-3.
Посилання
- Вилога // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Лацкан // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Обшлаг // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.