Внутрішньоартеріальна ін'єкція

Внутрішньоартеріальне введення лікарських препаратів застосовують зазвичай у випадку, коли лікарський засіб швидко розпадається в організмі людини, та тоді, коли необхідно створити високі концентрації тільки в органі-мішені. Часто це хіміотерапевтичні препарати[1]. Внутрішньоартеріальне введення застосовують також при лікуванні захворювань окремих органів (серця, печінки, артерій кінцівок). Внутрішньоартеріально також вводять рентгенодіагностичні препарати для уточнення локалізації патологічного процесу (пухлини, тромби, аневризми, звуження судини)[2]. Використання внутрішньоартеріального введення при гострому панкреатиті дискусійне та потребує подальших досліджень[3].

Зазвичай внутрішньоартеріальне введення здійснюють у парні периферичні артерії (променеву або великогомілкову) для профілактики імовірного тромбоутворення, але за необхідності проводять також і в магістральні артерії (плечову або стегнову).[4] Раніше для внутрішньоартеріального введення застосовували хірургічні техніки: артерію спочатку виділяють із навколишніх тканин, піднімають пінцетом та підводять під неї вказівний палець руки, після чого артерію пунктують, фіксуючи голку у просвіті судини, та вводять лікарський препарат.[5] З появою якісних катерів частіше застосовують черезшкірні методи: катетеризацію методом «катетер на голці» (для променевої артерії) або катетеризацію по Сельдінгеру (для стегнової артерії). [6] У зв'язку з високим тиском у артеріях, препарати вводяться лише або одномоментно шприцом[1], або застосуванням певних технічних засобів, наприклад шприцевих дозаторів чи інфузійних помп.