Вологі листяні ліси долини нижнього Гангу

Вологі листяні ліси долини нижнього Гангу займають алювіальні рівнини нижньої течії Гангу і річки Брахмапутра, що утворюють найбільшу в світі дельту річки. В даний час екорегіон є одним з найгустонаселеніших регіонів на землі, і ліси були в значній мірі знищені у зв'язку з інтенсивним веденням сільського господарства.

Екорегіон межує на сході і північному сході з гірськими тропічними дощовими лісами: дощові ліси Мізорама-Манипура-Качіна лежать в Чинський горах і Читтагонзькому гірському районі на сході, а субтропічні ліси Мегхалая лежать в горах Кхасі і Гаро на північному сході.

На півночі екорегіон вдається в Гімалаї, де межує з екорегіоном саван і лугів Тераї-Дуар. Верхню частину долини Брахмапутри в Ассамі займають навіввічнозелені ліси долини Брахмапутри. На північному заході, ліси межують з вологими листяними лісами долини верхнього Гангу. А сухі листяні ліси Нагпура лежать на плато Чхота-Нагпур. Екорегіони лісів прісноводних боліт Сурбандана і Сурбанданських мангрів лежать в болотистому, напівсолонуватому і солоному перебігу південної частини дельти Гангу і Брахмапутри, що межує з Бенгальською затокою.

Раніше екорегіон був домівкою для вражаючих популяцій тигра (Panthera tigris), індійського носорога (Rhinoceros unicornis), індійського слона (Elephas maximus), гаура (Bos gaurus), барасинга (Cervus duvaucelii) і флорікана бенгальського (Eupodotis bengalensis), але на початок ХХІ століття багато з цих видів тут більш не зустрічаються[1]

Екорегіон не відрізняється високим рівнем ендемізму, проте тут проживають кілька видів, яким загрожує зникнення[1]

Фауна ссавців включає 126 відомих видів, включаючи кілька видів, близьких до ендемізму, наприклад, широковух складчатогуб (Tadarida teniotis).

Орнитофауна включає понад 380 видів, всі вони не є ендемічними. Проте, екорегіон є домівкою для двох видів, яким загрожує глобальне зникнення: Houbaropsis bengalensis і Eupodotis indica, а також зникаючі види орлан-долгохвоста (Haliaeetus leucoryphus) і болотний франколін (Francolinus gularis). Такі види, як індійський сірий ток (Ocyceros birostris) і азійський птах-носоріг (Anthracoceros albirostris), є індикаторами незайманих лісів і тому також заслуговують пильної уваги[1]

На рідколіссях переважає Bombax ceiba в поєднанні з Albizzia procera, Duabanga sonneratioides і Sterculia vilosa. Пізніше ці лісові співтовариства перетворюються в ліси з переважанням сала (Shorea robusta). Але часто цього не відбувається через втручання людини[2]

Заплавні ліси характеризуються асоціаціями видів Acacia catechu, Albizia procera, Bombax ceiba, Sterculia villosa і Dalbergia sisso. У верхній частині Ассаму ліси складаються з поєднання видів Bombax ceiba, Pterspermum acerifolium, Laportea crenulata, Duabanga sonneratioides, Terminalia myriocarpa і Calamus tenuis[3]

Оскільки пожежі в торф'яних районах нерідкі, то в них зустрічається велика кількість видів, стійких до вогню: Ziziphus mauritiana, Madhuca latifolia, Aegle marmelos, Butea monosperma, Terminalia tomentosa , Ochna pumila тощо.