Володимир фон Пахман

Народився в Одесі. Фамільні префікси von та de додав до свого ім'я власноруч, цей факт підтверджує те, що його брати, які слугували в російській імперській армії не використовували дані префікси.

Його батько був професором в Одеському університеті, був скрипалем-аматором, який особисто знав Бетховена, Вебера, а також інших відомих віденських композиторів[6]. У юності батько був єдиним вчителем Володимира. Досягши 18-річного віку, Володимир поїхав до Відня, де вступив до Віденської консерваторії, у якій навчався грати на піаніно під керівництвом Йозефа Дахса, а також вивчав теорію з Антоном Брюкнером. Отримавши золоту медаль консерваторії, Володимир у 1869 році провів свій перший концерт в Одесі, однак до 1882 року з'являвся на публіці досить рідко, надаючи перевагу подальшому самовдосконаленню. Згодом він відправися у турне Європою та Сполученними Штатами та був визнаний кращим гравцем своєї епохи. Його програму загалом складали роботи Шопена, однак були вкраплення: Баха, Скарлатті, Мендельсона та Хенсельта.

У Данії, композитор був посвячений у лицарі Ордену Данерброг.

Пахманн був одним із перших композиторів, хто почав записувати власні твори. У 1906 році він зробив записи для піаніно, виробництва компанії Welte-Mignon, а у 1907 році для грамофону.

Він також був відомий своїми жестами, закликами до аудиторії під час своїх виступів, а також промовлянням до самого себе. Бернард Шоу якось прокоментував поведінку композитора наступними словами: «Він виконує пантоміму під час акомпанімент музики», а критик Джеймс Хюнекер назвав його гру «Шопензе». Одного разу Ференц Ліст, реферуючи Пахману, оголосив початок його виступу наступним чином: «Зараз ви вперше почуєте справжнього Шопена».

У квітні 1884 року Пахманн одружився з британською піаністкою, австралійського походження Меггі Окей(Єнн Луїза Маргарет Окей, 1865—1952), яка раніше стане відомою під ім'ям Маргеріт де Пахманн. Вони разом давали концерти по всій Європі. У подружжя народилось три сини: Віктор, який помер у дитинстві, Адріано та Леонід(Лайонелл). Шлюб тривав 7 років[7].

Володимир фон Пахманн помер у Римі у 1933 році, у віці 84 років.

• Mark Mitchell, Vladimir de Pachmann: A Piano Virtuoso's Life and Art (Indiana University Press, 2002) ISBN 0-253-34169-8.
• Francesco Pallotelli: Vladimiro de Pachmann. Rom: Novissima, 1916
• Edward Blickstein and Gregor Benko, Chopin's Prophet: The life of pianist Vladimir de Pachmann, Scarecrow Press, 2013

•  Пахман Володимир Вікентійович // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП».  — С. 113

• Extensive collection of links to online material relating to Pachmann
• Allan Evans Three essays on Pachmann (1996, 1997)
• Arthur Symons ed Ates Orga Pachmann and the Piano (1903, 2000)^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Німий запис концерту