Воскресіння Христа
Воскресіння Христа — воскресіння Ісуса Христа з мертвих по трьох днях після смерті, центральна доктрина в Християнстві, яка протягом сторіч проповідувалась язичникам і є найважливішою подією (і святом, знаним як Пасха чи Великдень) християнського суспільства. Апостол Павло сказав, що якщо Христос не воскрес, тоді вся християнська віра була б даремна.
Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах,
тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!
Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!
Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.
Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих.
Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть. (1 до Коринтян 15:19).
Згідно з Павлом, вся християнська віра залежить від воскресіння Христа. Християни щорічно святкують воскресіння Христа під час найбільшого свята християнського літургійного року — Великодня.
Ісус Христос воскрес о ранній порі в неділю, на початку нового єврейського тижня, оскільки у древніх євреїв неділя була першим днем тижня і починалася одразу після заходу сонця в суботу. Тому неділя (рос. воскресение), стала святим днем для християн і теж зветься Господнім Днем (грец. Kyriake Hemera). Для древніх євреїв Господнім днем був останній сьомий день тижня — субота (івр. שַׁבָּת, «відпочинок»). Тому четверта заповідь Шануй день Господній, щоби святити його розуміється християнами і юдеями по різному. Для християн Господній день воскресіння — неділя став днем відпочинку. Звідси його українська назва — неділя (від не ділати, не робити, тобто відпочивати). Також, виконання будь-якої ненастійної праці в неділю в християнстві вважається гріхом і ламанням четвертої заповіді, оскільки така праця порушує святість Господнього дня, яка полягає в покої та мирі. В середньовічній християнській церкві строго заборонялося виконувати будь-яку працю в неділю аж до сходу сонця в понеділок.
Інші свідчення про воскресіння Христа
Окрім Нового Завіту, джерелами про воскресіння Христа є ранньохристиянські тексти, такі як послання священномученика Полікарпа Смирнського, Ігнатія Антіохійського.[1][2]
Непрямим доказом воскресіння Христа є прийняття християнами перших століть мученицької смерті за сповідання віри.[1]
До речових свідчень воскресіння християни відносять плащаницю, в яку Йосип Аримафейський сповивав тіло Ісуса. Плащаниця використовувалася на службі Страсної П'ятниці в Константинополі, цей звичай ліг в основу православного чину виносу плащаниці. Щодо справжності Туринської плащаниці сьогодні ведуться дискусії[3].
Джерела
- (рос.) Джош Макдауэл Свидетельство o воскресении. Scientific & Technical SET Laboratory. Sergiy Tytenko. Kyiv. Ukraine. «THE CASE OF THE EMPTY TOMB», 1975 Campus Crusade for Christ, Russian edition Slavic Gospel Press, Chicago, 1989 (Санкт-Петербург, Христианская миссия “Новая жизнь”). Процитовано 29 вересня 2019.
- Васильев П. П.,. Воскресение Иисуса Христа // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Иванов М. С., Лукашевич А. А., Квливидзе Н. В. Воскресение Иисуса Христа. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2005. — Т. IX. — С. 414-423. — ISBN 5-89572-015-3.(рос.)
- Dag Øistein Endsjø, «Greek Resurrection Beliefs and the Success of Christianity», Лондон, 2009. ISBN 978-0-230-61729-2
Примітки
- Уортон, Эдвард (2013). Исторические свидетельства христианства.
- Макдауэлл, Джош (1989). Свидетельство o воскресении. Chicago: Slavic Gospel Press.
- Современное состояние исследований Туринской Плащаницы. orthodox.spbu.ru. Процитовано 8 жовтня 2020.
