Всеукраїнські з'їзди залізничників 1917—1918

I з'їзд відбувся 12–14 лип. (29 черв. — 1 лип.) 1917 у Харкові за участі понад 300 делегатів від 12 залізниць України. З'їзд заслухав I Універсал УЦР (див. Універсали Української Центральної Ради) і визнав УЦР «найвищим органом влади».

Для об'єднання залізничників у «Всеукраїнську залізнодорожну спілку» був вироблений «Статут Української залізнодорожної громади». До спілки могли увійти всі працівники залізниць, незалежно від національності, за умови підтримки вимоги надання Україні національно-територіальної автономії. Для подальшої організаційної роботи було обране виконавче бюро.

II з'їзд відбувся у Києві 9–12 вересня (27–30 серпня) 1917. Він об'єднався із з'їздом робітників шосейних і водних шляхів у Всеукраїнський з'їзд працівників залізниць та інших шляхів, а також товариства «Праця». На з'їзді було розглянуто організаційні питання, обговорено заходи з поліпшення стану залізниць України, висловлено підтримку ініціативи створення залізничного Вільного козацтва. Делегати обрали виконавче бюро з'їзду, Раду шляхів та Головну залізнодорожну раду.

III Всеукр. з'їзд залізничників проходив у Києві в травні 1918.

• Гриценко А. П. Всеукраїнські з'їзди залізничників 1917 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.