Відар

Відар (давньосканд. Víðarr) — в скандинавській міфології бог помсти та мовчанки, син Одіна та велетки Ґрід.

Відар
Батько Одін[1]
Мати Gríðrd[1]
Брати/сестри Тор, Мейлі, Брагі, Бальдр, Гьод, Гермод і Валі
Частина від скандинавська міфологія
 Медіафайли у Вікісховищі

В день Рагнарьоку, згідно з пророцтвом віщих норн - богинь долі - величезний вовк Фенрір уб'є Одіна, після чого буде вбитий Відаром. Давні люди вважали Відара втіленням незайманого лісу або невичерпних сил природи. Він позв'язував богів з лісом та природою. Цьому богові вдалося вижити під час Раґнарьоку, а потім керувати оновленим світом. Житло Відара розташовувалося в Ландвіді («далека земля»). Палац, прикрашений зеленими гілками та свіжими квітами, було розташовано в непрохідному лісі, де панували тиша та усамітнення, які він так любив. В давньоскандинавських легендах Відар зображається високим, добре складеним красенем, вдягненим у жовті лати, що носить на поясі меч з широким лезом та взутий в залізний або шкіряний чобіт. Чобіт повинен був захистити його від вовка Фенріра, який, вбивши Одіна, кинеться на нього з широко розкритою пащею, намагаючись його проковтнути. Відар встигне засунути чобіт звірові між зуби, схопить його за верхню та нижню щелепи й розірве пащу вовка навпіл. Так як в міфах згадується лише один чобіт, деякі міфологи ототожнюють Відара зі струменем води, який підійметься аби загасити дике вогнище, символом якого і є жахливий вовк Фенрір. Відар був не лише втіленням невичерпних сил природи, але також символом її воскресіння та оновлення. Сенс вічного закону природи полягає в тому, що замість зів'ялих квітів та листя з'являться молоді паростки, набубнявіють бруньки, розпустяться нові листя та квіти.

В сучасній культурі

Відар є одним з головних героїв роману Кім Вілкінз «Привид острова» (Kim Wilkins, Giants of the Frost, 2004).

Джерела
  • Byock, Jesse (Trans.) (2006). The Prose Edda. Penguin Classics. ISBN 0-14-044755-5
  • Faulkes, Anthony (Trans.) (1995). Edda. Everyman. ISBN 0-460-87616-3
  • Larrington, Carolyne (Trans.) (1999). The Poetic Edda. Oxford World's Classics. ISBN 0-19-283946-2
  • Lindow, John (2001). Norse Mythology: A Guide to the Gods, Heroes, Rituals, and Beliefs. Oxford University Press. ISBN 0-19-515382-0
  • Orchard, Andy (1997). Dictionary of Norse Myth and Legend. Cassell. ISBN 0-304-34520-2
  • Pluskowski, Aleks. «Apocalyptic Monsters: Animal Inspirations for the Iconography of Medieval Northern Devourers» as collected in: Bildhauer, Bettina. Mills, Robert (2004). The Monstrous Middle Ages. University of Toronto Press. ISBN 0-8020-8667-5
  • Schapiro, Meyer (1980). Cain's Jaw-Bone that Did the First Murder, Selected Papers, volume 3, Late Antique, Early Christian and Mediaeval Art. Chatto & Windus, London, ISBN 0-7011-2514-4. JSTOR.

Галерея
  • «Відар пронизує Фенріра, утримуючи його щелепи», W. G. Collingwood, 1908 рік.
  • «Відар на коні», Lorenz Frølich, 1895 рік.
  • «Відар вражає Фенріра», Lorenz Frølich, 1895 рік.
  • «Відар та Валі», Axel Kulle, 1892 рік.
  • Деталь з Ґосфортського Хреста.
  1. различные авторы Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский, К. К. Арсеньев, Ф. Ф. Петрушевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1907.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.