Вільгельм де Боже

Вільгельм (Гійом) де Боже (фр. Guillaume de Beaujeu; д/н 25 травня 1291) — 21-й великий магістр ордену тамплієрів в 12731291 роках. Не слід плутати з Гійомом де Боже, сеньйором Севан.

Вільгельм де Боже
фр. Guillaume de Beaujeu
Народився 13 століття
Королівство Франція
Помер 25 травня 1291
Акко
Країна  Франція
Діяльність Тамплієр
Знання мов французька
Учасник Облога Акри
Посада Grand Master of the Knights Templard
Конфесія католицтво
Рід Beaujeu
Батько Guichard de Beaujeu, Lord of Montpensierd
Мати Catherine d'Auvergned

Життєпис

Походив з роду Боже. Був триюрідним братом за жіночою лінією (через Ізабелу де Ено) короля Франції Людовика IX. Син Гішара V де Боже, сеньйора Монпельє, та Катерини Овернської. Про дату народження нічого невідомо. Замолоду, десь до 1250 року, став членом ордену тамплієрів.

Початок кар'єри достеменно невідомий. Вважається, що він брав участь у Сьомому хрестовому поході. 1260 року був учасником походу до Тіверіади, де потрапив у полон. Протягом 1260-х років був учасником протистояння між венеціанцями і генуезцями в портах Єрусалимського королівства.

На 1271 рік обіймав посаду командора в Триполі. 1272 року було призначено магістром Сицилії і Апулії. 1273 року після смерті великого магістра Тома Беро обирається новим очільником ордену. У 1274 році відвідав Англію, щоб стягнути з короля Едуарда I позику надану попередніми великими магістрами. Був учасником Другого Ліонського собору.

Прибув до Палестини лише у 1275 році. Його головною метою стала організація оборони проти Мамлюкського султанату. Слідом за цим доклав чималих зусиль для збільшення залог в прибережних містах і замках, збору коштів. Висунув Марію Антиохійську як претендента на трон Єрусалиму. У цьому протистоянні Гуго III, король Кіпру, зазнав невдачі й зрештою повернувся до Кіпру.

У 1277 році прибуло військо на чолі з графом Рожером Сан-Северіно, який мав намір захопити Єрусалимське королівство для Карла I Анжу, короля Сицилії. В цьому великий магістр тамплієрів активно допомагав. Завдяки цьому на деякий час загроза з боку мусульман зникла.

1278 року великий магістр підтримав Гі II Ембіако, сеньйора Гібелета, проти Боемунда IV, графа Триполі. З останнім тамплієри мали давній конфлікт через підтримку того «вірменської партії» своєї матері. В той час тамплієри були прихильниками «римської партії» на чолі із Паоло Сен'ї, єпископа Триполі. Граф Триполі атакував тамплієрів, зруйнувавши їх замок в Триполі. У відповідь тамплієри і Гі II Ембіако атакували володіння Боемунда IV в Триполі. Граф зазнав поразки на суходолі, але здобув успіх на морі. Після цього за посередництва госпітальєрів було укладено перемир'я, що тривало до 1282 року.

У 1282 році почалася війна Арагону проти Карла I Анжуйського, внаслідок чого Сан-Саверіно залишив Палестину. Після цього допоміг Гуго III зайняти рештки Єрусалимського королівства.

1286 року тамплієри сприяли королю Генріху II зайняти Акру. 1287 року Вільгельм де Боже допомагав останньому у війні проти мамлюкського султана Калауна. У 1288 році останній зайняв Триполі, незважаючи на допомогу тамплієрів.

1291 році де Боже очолив оборону Акри. Під час боїв у місті, куди увірвалися мамлюки, великий магістр зазнав смертельного поранення, від якого невдовзі помер. Новим очільником тамплієрів став Тібо Годен.

Джерела

  • Alain Demurger, Les Templiers, une chevalerie chrétienne au Moyen Âge, Paris, Seuil, coll. " Points Histoire ", 2008 (1re éd. 2005), 664 p
  • Louis de Vasselot, Guillaume de Beaujeu, dernier grand-maître du Temple en Terre sainte, mémoire de master 2 sous la direction de Philippe Josserand, Université de Nantes, 2018, 144 p.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.