Вільгельм II (граф Неверу)

Гільйом II (фр. Guillaume II de Nevers; бл. 1083 — 20 серпня 1148) — граф Невіра, Осера і Тоннеру приблизно з 1097. Син Рено II, графа Осера, Невера і Тоннеру, і Агнес де Божансі, дочки сеньйора де Божансі Ланселіна II, представник Неверського дому.

Вільгельм II
фр. Guillaume II de Nevers
Народився 1080 або 1083
Помер 20 серпня 1148 або 21 серпня 1148(1148-08-21)
Поховання Гранд Шартрез
Країна  Франція
Діяльність військовослужбовець
Знання мов французька
Титул граф
Рід House of Neversd
Батько Renauld II, Count of Neversd[1]
Мати Agnes de Baugencyd[1]
Брати, сестри Ermengarde of Neversd
У шлюбі з Adelais (?)d
Діти William III, Count of Neversd[1], Rainald IId, Anne de Neversd[1], Renaud de Nevers, Comte de Torrened[1] і Robert de Neversd[1]

Біографія
Карта хрестового походу 1101 року

Гільйом успадковував своєму батькові Рено II в об'єднаному графстві Невір, Осер і Тоннер. Можливо, Тоннер він отримав після смерті свого дядька Гільйома II, який міг померти пізніше, ніж Рено. Останній міг померти раніше свого батька Гільйома I, тому, за однією з версій, Гільйом міг успадковувати своєму дідові.

Після взяття Єрусалима в 1101 Гільйом і його брат Роберт, сеньйор де Ліньї-ле-Шато, з п'ятнадцятитисячною армією відправилися в Єрусалимське королівство для його підтримки. Їх військо об'єдналося з армією графа Тулузи Раймундом IV, графом Бургундії Етьєном I і Етьєном II де Блуа. Армія Гільйома була недостатньо сильною, щоб взяти добре укріплену Конью, після чого він відправився в напрямку Кілікії. Але в Гераклеї в серпні 1101 Гільйом потрапив в засідку. Його армія була розгромлена турками-сельджуками, очолюваними Килич-Арсланом I.

Гільйом був одним з небагатьох, що залишилися в живих хрестоносців, яким вдалося втекти з поля бою з Тарсус. Ймовірно, брат Гільйома був убитий. Кілька тижнів потому Гільйом досяг Антіохії разом з Жосленом I, графом Едессї і Гільйомом IX, герцогом Аквітанії. Незабаром він повернувся на батьківщину. В 1102 хрестоносці ще раз спробували досягти Єрусалима, проте також зазнали повної поразки.

В 1106 році був убитий в монастирській церкві абат Везле Арто, але вбивці залишилися безкарними.

1115 року Гільйом переконав короля Франції Людовика VI розірвати мир з королем Англії Генріхом I і підтримати претендента на англійський престол Вільгельма Клітона. Проте вже через чотири роки Людовик зазнав поразки в битві при Бремюле. Гільйом II боровся проти Томаса де Кусі, а потім проти свого сусіда Тібо, графа Блуа і Шартра, але в результаті потрапив у полон, в якому пробув до 1119 року. У тому ж році Гільйом II спробував захопити землі абатства Везле, що викликало невдоволення єпископа Невера. Пізніше конфлікти з абатством у графа виникали постійно. В 1124 Гільйом приєднався до війська короля Франції в Лотарингії проти імператора Генріха V.

В 1132 абат Везле Рено де Семюр, брат Гуго де Семюр, абата Клюні, оголосив про закінчення будівництва абатства. Монах Понс з Монбуасьє, брат Пьотра Високоповажного на відміну від свого брата, був за характером більше феодальним бароном, ніж духовним діячем. Під час його правління Гільйом часто конфліктував з абатством.

Гільйом II був особистим другом короля Франції Людовика VII. Коли той в 1147 році готувався вирушити в другий хрестовий похід, він вирішив залишити регентом королівства Гільйома. Гільйом відмовився, але виторгував собі прощення за дії проти абатства Везле. Також він послав в хрестовий похід свого сина Рено, де той і помер. Гільйом помер наступного року, а його володіння перейшли до старшого сина Гільйома.

Шлюб та діти

Дружина з 1116: Аделаїда. Діти:

Література
  • Runciman Steven. A History of the Crusades. — Cambridge University Press, 1951. — Т. 1: The First Crusade and the Foundation of the Kingdom of Jerusalem.
  • Europäische Stammtafeln, Band III.4, Tafel 716–718.
  1. Lundy D. R. The Peerage
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.