Вільнянський завод імені Шевченка

«Вільнянський завод імені Т. Г. Шевченка» — старовинна будова головного корпусу заводоуправління. Фото 2009 р.

В останній чверті XIX ст. німецькі колоністи (див. Категорія:Колишні німецькі колонії Запорізької області) Классен і Генріх Нейфельд (Хайнріхь Нойфельд) заснували в Софіївці чавунно-ливарний механічний завод з виробництва сільськогосподарських машин: кіньськотягових молотарок (молотилок), букерів, плугів та ін.

У 1891 р. завод Классена перейшов у повну власність Нейфельда[1]. Це стало новою віхою в історії як заводу, так і самої Софіївки. Саме в цей час на заводі Классена — Нейфельда створюються нові цехи, а продукція заводу користується попитом не лише на внутрішньому ринку Російської імперії, але й на зовнішньому світовому ринкові. Завод Классена — Нейфельда неодноразово виборював нагороди на міжнародних конкурсах та виставках. Запроваджувалися нові технології. Зокрема, відомо, що металіст Тар'яник П. С.[2] разом з учнями розробив і впровадив новий спосіб заточки лез до косарок, що дозволило відмовитися від експорту їх з Німеччини і перейти на вітчизняне виробництво.

Головна контора Классена знаходилася у будівлі, яка сьогодні збереглася і знаходиться за адресою вул. Леніна 41а (що біля автобусної станції м. Вільнянськ) — вона асоціюється у місцевих мешканців з відділом поштового зв'язку. Цей будинок зведений місцевим поміщиком Кривошеєм.

Зростання обсягів виробництва заводу значно сприяло і економічному розвиткові самої Софіївки. Завдяки промисловому підйому на початку ХХ ст. помітно збільшилася кількість мешканців Софіївки, частина яких працювала на заводі Классена — Нейфельда, що був вже досить великим підприємством з річним обсягом виробництва в 300—315 тис. крб.

Розширилася і номенклатура виробів заводу, який після початку Першої світової війни переорієнтувався на військову продукцію. Так в липні 1916 р. завод Нейфельда одержав замовлення на виготовлення 10 тис. гранат.

Під час революційних подій 1917-21 років завод працював нестабільно. Часто тривало простоював.

Пам'ятник працівникам заводу ім. Т. Г. Шевченка, які загинули від час німецько-радянської війни

Вироби ВАТ «Вільнянського заводу імені Шевченка».

Ветерани «Вільнянського заводу імені Шевченка».

1 травня 1920 року підприємство було націоналізовано і отримало назву «Державний завод „Металіст“ № 10». Але тільки в 1924 році він почав випускати продукцію: соломорізки, кукурудзодробилки, кормозапарники.

Цього ж року на честь 110-річчя з дня народження Великого Кобзаря заводу присвоюється ім'я Т. Г. Шевченка.

У 1924-25 рр. колишній завод Нейфельда — тепер завод ім. Т. Шевченка — відновив свою діяльність.

Завод виготовляв сільськогосподарське знаряддя, а в останній третині ХХ ст. прославився виготовленням столових виробів — ложок, виделок, ножів тощо.

Вільнянський завод столових приборів ім. Шевченка у 1970 р. нагороджено Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР: Указ Президії Верхов. Ради УРСР[3]

Понад 22 роки директором Вільнянського заводу ім. Шевченка працював Сирота Микола Іванович — почесний громадянин м. Вільнянська. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І і ІІ ступеня, Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, бойовими медалями «За бойові заслуги», медаллю «За узяття Будапешта», медаллю «За захист миру». (19.12.1924 р. — 18.04.2003 р.)

На початку ХХІ ст. завод освоїв виробництво промислових вогнегасників, випарювачів для холодильників, кондиціонерів для сільгоспмашин. Спільні інвестиційні проекти з iноземними компаніями передбачають виробництво на ВАТ «Завод імені Шевченка» опалювальних систем, а також кондиціонерів для великовантажних машин.[4]

З серпня 2003 року у його історію вписана ще одна сторінка: спільну роботу розпочали ВАТ «Завод імені Т. Г. Шевченка» та науково-виробниче підприємство «РІСТ». Очолила цю потужну виробничу структуру Л. Паронова. Проведені структурні зміни дозволили привернути значні інвестиції і створити нове підприємство «Вільнянський машинобудівний завод», яке разом з ТОВ «РІСТ» увійшло до асоціації «РІСТ — Холдинг». ТОВ «Науково-виробниче підприємство „РІСТ“» засновано у 1996 році.

Основний вид діяльності підприємства — створення наукоємних виробів для виконання капітально відновлювальних ремонтів рухомого складу ДП «Укрзалізниця».

• Історія Вільнянська

• Матеріали Вільнянського районного краєзнавчого музею
• Вільнянськ (до 170-річчя дня заснування міста). Бібліографічний покажчик. Запоріжжя: Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека. Видавництво «АА Тандем». 2010. 108 с.
• Заводу імені Т. Г. Шевченка — 140 років: [бібл. список літератури] / Центр. район. бібліотека. — Вільнянськ, 2010. — [3 с.].
• ВАТ «Завод імені Шевченка» // Запорізький обласний союз промисловців і підприємців «Потенціал». — Запоріжжя, 2000. — С. 54.
• Завод імені Т. Г. Шевченка: нове народження // Держ. інформ. бюлетень про приватизацію. — 2004. — № 8. — С. 8–9.
• Чайка Т. Шляхом великого зростання: [з історії Вільнянська та заводу ім. Шевченка] // Дніпров. вогні. — 1977. — 23 лип.
• Знаменні та пам'ятні дати Запоріжжя на 2010 рік: календар і корот. довідки з бібліогр. списками / КЗ «ЗОУНБ ім. О. М. Горького»; уклад. І. В. Шершньова. — Запоріжжя: АА Тандем, 2009. — 152 с. — Із змісту: Нагорна Г. 140 років (1870) від дня заснування Вільнянського ВАТ «Машинобудівний завод імені Шевченка». — С.100 — 101.
• Воловоденко В. Завод імені Шевченка: минуле і сучасне // Дніпров. вогні .- 2004. — 17 квіт.; 28 серп.
• Завод імені Т. Г. Шевченка: нове народження // Держ. інформ. бюлетень про приватизацію. — 2004. — № 8. — С. 8–9. — (Зона інвест. привабливості).