Віротерапія

Віротерапія (вірус — від лат. virus — отрута; дав.-гр. θεραπεία дав.-гр. θεραπεία — лікування, оздоровлення, ліки) — один з видів біотерапії, за якого застосовуються онкотропні / онколітичні віруси. Один з напрямків онкології.

Огляд

Віротерапія мобілізує природні захисні сили імунної системи організму проти клітин генетично модифікованих організмів і тканин, зокрема злоякісних клітин.

Крім того, в нечутливих пухлинах вірус здатний модулювати структури пухлинних клітин, роблячи їх імуногенними. Як наслідок, вірус не тільки заподіює пряму шкоду раковим клітинам, але й вмикає в боротьбу з пухлиною власну імунну систему хворого на рак. В силу цього віротерапія є також методом активізації антигенспецифічних механізмів імунного захисту. Кращих результатів досягнуто на ранніх стадіях пухлини, застосовуючи віротерапію перед і після радикальної операції для профілактики метастазів. Не варто очікувати ефекту від віротерапії на пізніх стадіях ракового процесу і після того, як можливості всіх видів лікування вичерпано. Віротерапія проти чутливих до відповідних вірусам пухлин, подібно до променевої і хіміотерапії, викликає загибель пухлинних клітин (онколіз). Швидше ліквідуються утворювані в процесі віротерапії продукти розпаду клітин (за променевої та хіміотерапії цей процес затягується внаслідок імуносупресії, що розвивається під час цих видів терапії).

Способи застосування віротерапії — локальні і системні. Кращі результати віротерапії досягаються на ранніх стадіях лікування пухлини, коли віротерапія застосовується після радикальної операції — для профілактики метастазів і рецидивів. За відповідного імунного стану віротерапію можна застосовувати в інтервалах між курсами променевої та хіміотерапії, зменшуючи ефект імуносупресії, викликаний застосуванням цих методів лікування.

Історія

Від 1960 року в Інституті мікробіології ім. А. Кірхенштейн в СРСР під керівництвом професора А. Я. Муценієце почалося вивчення ентеровірусів і їх онкотропних, онколітичних та імуномодулюючих властивостей[1].

Починаючи з 1980-х років у середовищі вчених-онкологів зміцніло переконання, що імунний захист проти пухлин не тому не спрацьовує, що у пухлин відсутні відмінні поверхневі антигени, а тому, що пухлина успішно уникає імунного «нагляду», пригнічуючи (блокуючи) спрямовані проти неї імунні реакції. Віротерапія чутливих пухлин внаслідок онкотропізму — вірусної інфекції ракових клітин — модулює їхні поверхневі структури, піддаючи таким чином виключно ракові клітини дії специфічних цитотоксичних імунних механізмів.

У Латвії 2004 року було зареєстровано перший генетично модифікований ентеровірус Рігвір (RIGVIR) для лікування меланоми. Останнє[уточнити] опубліковане дослідження показує, що у пацієнтів з меланомою, які отримували Рігвір, шансів вижити було від 4.39 до 6.57 разів більше ніж у тих, хто не отримував ніякої терапії.[2]

2005 року в Китаї було зареєстровано генетично модифікований аденовірус H101 (пізніше відомий як Oncorine) для лікування злоякісних пухлин голови та шиї.[3] Немає даних про загальне виживання, але є дані про те, що короткострокове реагування за комбінації H101 з хіміотерапією приблизно в два рази більше, ніж у разі використання самої хіміотерапії.[4]

У жовтні 2015 року Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських препаратів США (Food and Drug Administration, FDA, USFDA) схвалило перший антираковий препарат Imlygic на основі вірусу герпесу для лікування неоперабельний меланоми.[5] Медикамент не вплинув на загальну виживаність хворих, але у 16,3 % пацієнтів, які використовували Imlygic, спостерігалося зменшення пухлини в порівнянні з 2,1 % учасників, які використовували плацебо.[6]

Примітки
  1. Доныня С., Брувере Р., Калниня Г., Венскус Д., Муцениеце А. Виротерапия в онкологии и перспективы с ECHOг7 содержащим вирусом Rigvir // Вопросы онкологии. — 2013. — Т. 3. — № 3. — С. 1163. ISSN 0507-3758. — URL: Архивированная копия. Архів оригіналу за 17 грудня 2013. Процитовано 17 грудня 2013.
  2. Doniņa, Simona; Strēle, Ieva; Proboka, Guna; Auziņš, Jurģis; Alberts, Pēteris; Jonsson, Björn; Venskus, Dite; Muceniece, Aina.  // Melanoma Research : journal. — 2015. — Vol. 25, no. 5. — P. 421—426. — DOI:10.1097/CMR.0000000000000180.
  3. Frew, Sarah E; Sammut, Stephen M; Shore, Alysha F; Ramjist, Joshua K; Al-Bader, Sara; Rezaie, Rahim; Daar, Abdallah S; Singer, Peter A.  // Nature Biotechnology : journal. — Nature Publishing Group, 2008. — Vol. 26, no. 1. — P. 37—53. — DOI:10.1038/nbt0108-37. — PMID:18183014.
  4. Garber, K.  // JNCI Journal of the National Cancer Institute : journal. — 2006. — Vol. 98, no. 5. — P. 298—300. — DOI:10.1093/jnci/djj111. — PMID:16507823.
  5. FDA approves Amgen's Injected Immunotherapy for Melanoma. Reuters. 27 жовтня 2015. Архів оригіналу за 23 листопада 2015. Процитовано 3 квітня 2020.
  6. Власти США впервые одобрили препарат из вируса герпеса против рака. Известия.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.