В неволі тяжко, хоча й волі…
«В неволі тяжко хоча й волі » – вірш Тараса Шевченка написаний в циклі «В Казематі» під час перебування поета під арештом в казематі.
Історія
Написаний твір був під час перебування Шевченка в казематі «Третього відділу» в Петербурзі під час слідства над учасниками Кирило-Мефодіївського братства між 17 квітням і 30 травням 1847. Митець зберігав твір в захалявній книжечці на час заслання . Вперше вийшов в друк в Кобзарі 1876 року. Четвертий рядок було змінено . Замість слів “Коло людей та коло поля…” стоїть “Хоть на чужому, та на полі…” а в останньому рядку слово любить змінено на слово хвалить.
Ідеї твору
Твір пронизаний роздумами автора про своє тяжке становище в неволі . Шевченко порівнює своє життя до та під час його перебування в казематі . Поет звинувачує себе за те що його зареаштували (“Дурний свій розум проклинаю Що дався дурням одурить, В калюжі волю утопить.”). В кінці твору митець сумує від думки що вже ніколи не зможе потрапити на рідну землю (“Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить, Людей і Господа любить.”)
Текст
В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по-правді, не було;
Та все-таки якось жилось
Коло людей та коло поля
Тепер же злої тії долі,
Як Бога, ждати довелось.
І жду її і виглядаю,
Дурний свій розум проклинаю
Що дався дурням одурить,
В калюжі волю утопить.
Холоне серце, як згадаю,
Що не в Украйні поховають,
Що не в Украйні буду жить,
Людей і Господа любить.
Джерела
- Авраменко О. М. та Дмитренко Г. К. Українська література. Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів. — м. Київ : Грамота, 2009. — 303 с. — 119 076 прим. прим.