ГЕС Макагуа

ГЕС Макагуа — гідроелектростанція у Венесуелі. Знаходячись після ГЕС Каруачі, становить нижній ступінь каскаду на річці Кароні, правій притоці однієї з найбільших річок світу Оріноко.

ГЕС Макагуа
8°18′14″ пн. ш. 62°40′05″ зх. д.
Країна  Венесуела
Стан діюча
Річка Кароні
Каскад каскад на Кароні
Початок будівництва 1956 (зал 1), 1988 (зал 2-3)
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1961 (зал 1), 1996 (зал 2-3)
Основні характеристики
Установлена потужність 3152  МВт
Середнє річне виробництво 13200  млн кВт·год
Тип ГЕС пригреблева
Розрахований напір 46 (зал 1), 46 (зал 2), 23 (зал 3)  м
Характеристики обладнання
Тип турбін Френсіс (зали 1 та 2), Каплан (зал 3)
Кількість та марка турбін 6 IMPSA (зал 1), 12 Hitachi (зал 2), 2 Hitachi (зал 3)
Кількість та марка гідрогенераторів 6 (зал 1), 12 Hitachi по 250 МВА (зал 2), 2 Hitachi по 102 МВА (зал 3)
Потужність гідроагрегатів 6х64 (зал 1), 12х216 (зал 2), 2х88 (зал 3)  МВт
Основні споруди
Тип греблі бетонна гравітаційна/кам'яно-накидна із бетонним облицюванням
Висота греблі 72  м
Довжина греблі 486 + 660 +322/2806  м
ЛЕП 400 + 115
Власник CVG Electrification del Caroni CA (Edelca)
ідентифікатори і посилання
ГЕС Макагуа
Мапа
 ГЕС Макагуа у Вікісховищі

На початку 1960-х років на Кароні запрацював перший машинний зал майбутнього комплексу Макагуа. Його розташували у правобережній частині долини річки під бетонною гравітаційною греблею висотою 26 метрів та довжиною 486 метрів. Крім того, для захоплення води знадобились земляні дамби загальною протяжністю біля 2 км. Через облаштований у греблі водозабір та шість напірних водоводів зі спадаючим діаметром від 7,5 до 6,5 метра ресурс подавався на шість турбін типу Френсіс потужністю по 64 МВт, які використовували напір у 46 метрів.

У другій половині 1990-х станцію Макагуа перетворили на потужний гідрокомплекс. Для цього долину річки перекрили кількома спорудами — бетонною гравітаційною висотою від фундаменту 72 метри та довжиною 660 метрів, а також трьома кам'яно-накидними із бетонним облицюванням загальною довжиною 2806 метрів при максимальній висоті до 20 метрів та ширині по гребеню 8 метрів. Між двома насипними ділянками також розташовується ще одна бетонна споруда — водопропускна секція із дванадцятьма шлюзами довжиною 322 метра. Разом вони утримують водосховище з площею поверхні 47,4 км2 та об'ємом 363 млн м3 (корисний об'єм 40 млн м3), в якому припустиме коливання рівня в операційному режимі між позначками 52 та 53,7 метра НРМ (під час повені до 54,5 метра НРМ). Під головною бетонною секцією греблі розташували машинний зал, до якого ресурс подається через водоводи з діаметром 9,6 метрів. Вони живлять дванадцять турбін другої черги типу Френсіс потужністю по 216 МВт, які використовують напір у 46 метрів. Крім того, одночасно з другою ввели в експлуатацію так звану третю чергу, котра має дві турбіни типу Каплан потужністю по 88 МВт, котрі розраховані на напір у 23 метра.

За рік гідрокомплекс забезпечує виробництво 13,2 млрд кВт-год електроенергії.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованим на роботу під напругою 400 кВ та 115 кВ.[1][2][3][4][5][6]

Примітки
  1. Represa del Guri Macagua I,II y III | Dam | Hydrology. Scribd (англ.). Процитовано 1 липня 2019.
  2. RafaeloVivas (10 травня 2016). Transporte ferroviario. Процитовано 1 липня 2019.
  3. Macagua (Jose de Sucre) Hydroelectric Power Plant Venezuela - GEO. globalenergyobservatory.org. Процитовано 1 липня 2019.
  4. Company Profile of HPC Venezuela C.A. (VHPC).
  5. Macagua : HPC Venezuela, C.A.. www.vhpc.com.ve. Процитовано 1 липня 2019.
  6. FRANCIS Turbines. IMPSA (амер.). Процитовано 1 липня 2019.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.