ГЕС Нарроуз

ГЕС Нарроуз — гідроелектростанція у штаті Північна Кароліна (Сполучені Штати Америки). Знаходячись між ГЕС Tuckertown (42 МВт, вище по течії) та ГЕС Фолс (31 МВт), входить до складу каскаду на річці Пі-Ді (в верхній течії Ядкин), яка дренує східний схил Аппалачів та біля Джорджтауна впадає у затоку Віньяо (Атлантичний океан).

ГЕС Нарроуз
35°25′ пн. ш. 80°05′ зх. д.
Країна	США
Адмінодиниця	Північна Кароліна
Стан	діюча
Річка	Пі-Ді
Каскад	каскад на Пі-Ді
Початок будівництва	1913
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1917—1924
Основні характеристики
Установлена потужність	110  МВт
Середнє річне виробництво	420  млн кВт·год
Тип ГЕС	пригреблева
Розрахований напір	54  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Френсіс
Кількість та марка турбін	4
Кількість та марка гідрогенераторів	4
Основні споруди
Тип греблі	бетонна
Висота греблі	66  м
Довжина греблі	504  м
Власник	Alcoa Power
ідентифікатори і посилання
ГЕС Нарроуз
Мапа

У межах проекту річку перекрили бетонною греблею заввишки 66 метрів та завдовжки 504 метри, яка утримує водосховище Бадін-Лейк з площею поверхні 21,7 км² та корисним об'ємом 159 млн м³.

Через сталеві водоводи діаметром по 4,6 метра ресурс подається до встановлених у пригреблевому машинному залі чотирьох турбін типу Френсіс загальною потужністю 110 МВт, які при напорі у 54 метри забезпечують виробництво 420 млн кВт-год електроенергії на рік.

Спорудження станції почала в 1913 році французька компанія L'Aluminium Francais, яка через спричинені Першою світовою війною ускладнення продала проект компанії Alcoa (Aluminum Company of America), що й завершила його у 1917-му. Вироблена електроенергія подається на розташований за кілька кілометрів алюмінієвий комбінат, де конвертується у прямий струм та використовується для живлення печей.[1][2][3]