Гаасова словолитня

Підприємство походить від Йоганна Якоба Гената Старшого, який володів друкарнею зі словолитнею в Базелі. У третьому поколінні, за Йоганна Рудольфа Гената, 1740 року вона перейшла у володіння Йоганна Вільгельма Гааса з Нюрнберга, який працював у друкарні з 1718 року. 1758 року Йоганн Вільгельм Гаас набув громадянства Базеля.

Його син Вільгельм Гаас-Мюнх винайшов більш досконалий ручний прес із металу та розширив підприємство, відкривши ще одну друкарню. Завдяки запровадженим ним та його сином Вільгельмом Гаасом-Декером типографічним нововведенням і цілеспрямованому розвитку міжнародних торговельних відносин підприємство стало провідною словолитнею на території тодішньої Швейцарії і одною з найвидатніших у Європі. З 1786 року підприємство діяло під власною назвою. З 1852 року словолитня була продана синами молодшого Вільгельма, Георгом Вільгельмом і Карлом Едуардом Гаасами.

У XX столітті Гаасова словолитня працювала переважно під керівництвом Едуарда Гоффмана. Він керував нею з 1937 року — спочатку разом із Максом Краєром — до його виходу на пенсію в 1965 році. 1968 року його син Альберт Гоффман перейняв керівництво. 1927 року підприємство перетворено на акціонерне товариство. Основними акціонерами були D. Stempel AG і H. Berthold AG. 1954 року D. Stempel AG перекупила акції H. Berthold, ставши мажоритарним акціонером. Основним завданням Гаасової словолитні було оформлення та виготовлення металічниих відливних шрифтів. З 1950-х років поширилися замовлення від третіх осіб на ліцензовані проєкти шрифтів. У період свого розквіту в 1960-х підприєсмтво налічувало 120 робітників[2].

Найуспішнішими роботами словолитні вважаються шрифт Clarendon і шрифт 1956 року Neue Haas Grotesk, який набув всесвітньої відомості під назвою Helvetica. Інші видатні шрифти — Bodoni від Едмунда Тіле, Diethelm-Antiqua від Вільгельма Дітгельма, Bravo від Еміля Нойкомма, Graphique від Германна Айденбенца, ITC Novarese від Альдо Новарезе і Unica від Андре Гюртлера, Крістіана Менгельта та Еріха Гшвінда.[3]

1989 року Linotype викупила Гаасову словолитню. Підприємство в Мюнхенштайні припинило існування. Будівлю словолитні зайняла школа Рудольфа Штайнера[4].

Будівля словолитні в Мюнхенштайні була збудована 1921 року архітектором Карлом Готтлібом Коллером, який попередньо прославився своїм великим готельним комплексом в Енгадіні. Характерними є дахи поодиноких хатинок, прибудованих рядком до основної зали, чиї склепіння парабольної форми підперті стовпами. У дахових антревольтах розташовані віконця, аби всередину до майстрів надходило достатньо світла[5].

• Albert Bruckner (1943). Schweizer Stempelschneider und Schriftgiesser. Geschichte des Stempelschnittes und Schriftgusses in Basel und der übrigen Schweiz von ihren Anfängen bis zur Gegenwart. Münchenstein: Haas’sche Schriftgiesserei.
• Heinrich Fleischhacker (1984). e-periodica.ch 400 Jahre Haas’sche Schriftgiesserei AG. Rückblick – Gegenwart – Ausblick 27 (1). с. 49–68.
• Arnold Schneider, Gustaf Adolf Wanner, Paul Göttin (1980). 400 Jahre Haas 1580–1980. Münchenstein: Haas’sche Schriftgiesserei.
• Brigitte Schuster. The Haas Typefoundry Ltd. in an International Environment. Changes and Developments in its Organisation and Operation (A/B; 2016/2017). с. 38–47, 50–56.

• Гаас німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії.
• Wilhelm Haas «Vater» (23.8.1741–8.6.1800). Index typographorum editorumque Basiliensium. Процитовано 5 березня 2019. (нім.)
• Haas’sche Schriftgießerei (PDF). klingspor-museum.de. Процитовано 6 березня 2019. (нім.)